|
Позабюджетні фонди держави являють собою сукупність фінансових коштів, що перебувають у розпорядженні центральних або регіональних (місцевих) органів влади, що й мають цільове призначення.
Позабюджетні фонди - один з методів перерозподілу національного доходу державою на користь певних соціальних груп населення. Держава мобілізує частина доходів населення для фінансування своїх заходів.
Можна виділити наступні причини, що обумовлюють необхідність формування позабюджетних фондів:
1) Динамічна зміна економічної обстановки нерідко визначає необхідність прийняття досить швидких
управлінських рішень, у тому числі й в області перерозподілу фінансових ресурсів.
2) Немаловажним фактором, що обумовлюють доцільність утвору позабюджетних фондів, виступає й дефіцит
бюджету. Перевищення видатків над доходами вимагає не тільки вишукування додаткових фінансових ресурсів для покриття, але й
перегрупування коштів, що надходять від підприємств, організацій, установ і населення в покриття певних видів видатків.
3) Нарешті, різноманіття форм власності й господарювання диктує необхідність застосування нових методів
перерозподілу коштів і в суспільстві поряд з бюджетними методами.
Таким чином, головна причина виникнення позабюджетних фондів - необхідність виділення надзвичайно важливих для суспільства видатків у спеціальну групу й забезпечення їх самостійними джерелами доходів. Рішення про утвір позабюджетних фондів ухвалюють Федеральні Збори, а також державні представницькі органі суб'єктів Федерації й місцевого самоврядування.
Позабюджетні фонди - це форма перерозподілу й використання фінансових ресурсів, приваблюваних державою для фінансування деяких суспільних потреб, що й комплексно витрачаються на основі оперативної самостійності. Способи створення й методи формування позабюджетних фондів:
1) виділення з бюджету певних видатків, що мають особливо важливе значення;
2) формування позабюджетного фонду із власними джерелами доходів. Так, у багатьох країнах був створений фонд
соціального страхування, призначений для соціальної підтримки найменш забезпечених груп населення й виділений із
центрального бюджету.
Створення інших фондів пов'язане з виникненням нових раніше не відомих видатків, які заслуговують на особливу увагу з боку суспільства. У такому випадку за пропозицією уряду законодавчий орган ухвалює спеціальне рішення про утвір позабюджетного фонду. Так у ряді держав виникли економічні позабюджетні фонди.
Позабюджетні фонди перебувають у власності держави, але є автономними й вилученню не підлягають. Вони мають, як правило, строго цільове призначення. Звичайне найменування фонду відображає напрямок використання коштів.
Доходи позабюджетних фондів складаються з:
■ спеціальних цільових податків і зборів, установлених державою для відповідного фонду;
■ відрахувань від прибутку господарюючих суб'єктів;
■ бюджетних коштів;
■ прибутки від власної комерційної діяльності, здійснюваної
■ фондом як юридичною особою;
■ банківських кредитів.
Матеріальним джерелом позабюджетних фондів, як і інших ланок фінансової системи, є національний доход. Переважна частина фондів створюється в процесі перерозподілу національного доходу.
Кошту з бюджету надходять у формі безоплатних субсидій або певних відрахувань від податкових доходів. Доходами позабюджетних фондів можуть виступати й позикові кошти.
Позитивне сальдо позабюджетних фондів може бути використане для придбання цінних паперів і одержання прибутку у формі дивідендів або відсотків.
Перед позабюджетними фондами коштують важливі завдання:
1) забезпечити додатковими ресурсами пріоритетні сфери економіки (наприклад, фонди НИОКР, екологічні фонди й
ін.);
2) розширити соціальні послуги населенню за допомогою різних спеціальних фондів.
Класифікація позабюджетних фондів. По економічнім утримуванню позабюджетні фонди з моменту свого виникнення ділилися на дві більші групи:
1) соціальні
фонди, до яких ставляться Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, фонди обов'язкового
медичного страхування, фонди соціальної підтримки населення й ін.;
2) економічні фонди: дорожні, науково-дослідних і конструкторський^-конструкторських-конструкторські-дослідно-конструкторських робіт і ін.
Залежно від правового статусу розрізняють позабюджетні фонди:
1), що перебувають у власності федеральної влади - федеральні фонди;
2) створювані за рішенням представницьких органів суб'єктів Федерації й місцевих органів самоврядування -
регіональні фонди.
На регіональному рівні формуються свої позабюджетні фонди за рахунок місцевих джерел. Серед них можна виділити: фонди розвитку територій, фонди природоохоронних заходів, фонди соціальної підтримки незаможних верств населення.
Характеристика позабюджетних фондів:
Пенсійний фонд Російської Федерації, утворений відповідно до Постанови Верховної Ради РСФСР від 22 грудня 1990 р. як самостійна фінансово-кредитна установа, здійснює свою діяльність відповідно до законодавства з метою державного керування фінансами пенсійного забезпечення. Його діяльність регламентується Положенням про Пенсійний фонд.
Найважливіший принцип будь-якого пенсійного фонду - солідарна відповідальність поколінь.
Кошту Пенсійного фонду формуються за рахунок трьох головних джерел: страхових внесків роботодавців і працюючих, асигнувань із федерального бюджету. Частина коштів надходить за рахунок капіталізації (вкладення в комерційні структури) тимчасово вільних коштів. Крім того, Фонд залучає добровільні внески юридичних осіб. При відсутності коштів Фонд може використовувати кредити банків.
Кошту Пенсійного фонду використовуються на виплату державних трудових пенсій, пенсій військовим, інвалідам, компенсацій пенсіонерам, допомог для дітей у віці від півтора до 6 років і інші цілі, а також на допомоги потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС. В умовах інфляції пенсії громадянам переглядаються убік підвищення, трохи наближаючи їх до темпів росту цін. Установлюються також мінімальні пенсії.
Керівництво Фондом здійснює Правління і його постійне діючий орган виконавча дирекція, якої підкоряються відділення в республіках у складі, відділення в національно-державних і адміністративно-територіальних утворах. На місцях (у місті, районах) є уповноважені Фонду. Відділення забезпечують організаційну роботу зі збору внесків на соціальне страхування, фінансуванню видатків органів соціального забезпечення, регіональних програм соціального забезпечення, а також контролю над витратою коштів.
Фонд соціального страхування Російської Федерації, (ФСС) створено 1 січня 1991 р. (Постанова СМ РСФСР від 25 грудня 1990 р.). Діє відповідно до Указу Президента від 7 серпня 1992 р. як самостійна державна некомерційна фінансово-кредитна установа. Фонд соціального страхування, як і Пенсійний фонд, є автономним і строго цільовим. Створений з метою забезпечення державних гарантій у системі соціального страхування й поліпшення матеріальних умов певних груп населення й призначений для:
· виплати різних допомог ( по тимчасовій непрацездатності, вагітності й родам, при народженні дитини, по догляду за ним по досягненню полуторалетнего віку);
· оплати путівок санаторно-курортного лікування й відпочинку працівників і
членів їх родин;
· часткового втримування санаторіївфпрофілакторіїв, санаторних оздоровчих таборів для дітей і юнацтва й інших цілей.
Крім того, Фонд бере участь у розробці й раціоналізації державних програм охорони здоров'я працівників і заходів щодо вдосконалювання соціального страхування.
Роботодавці зобов'язано зареєструватися у Фонді соціального страхування так само, як і в Пенсійному фонді. Фонд соціального страхування утворюється за рахунок:
1) страхових внесків підприємств, установ, організацій, а також інших господарюючих суб'єктів незалежно від форм власності;
2) доходів від інвестування частини тимчасово вільних коштів Фонду;
3) добровільних внесків громадян і юридичних осіб;
4) асигнувань із федерального бюджету на покриття видатків, пов'язаних з наданням пільг особам, що постраждали
від радіації, а також з іншими цілями.
Частина внесків, що зробили, до Фонду направляється на створення централізованого резервного фонду для надання допомоги регіонам.
Для забезпечення діяльності Фонду створюється центральний апарат, а в регіональних і центральних галузевих відділеннях - апарати органів Фонду. При Фонді утворюється Правління, а при регіональних і центральних галузевих відділеннях - координаційні ради. Керівництво діяльністю Фонду здійснюється його головою, який призначається Урядом.
Фонди обов'язкового медичного страхування Украиныобразованы відповідно до Закону РСФСР « Про обов'язкове медичне страхування в РСФСР» ( від 28 червня 1991 р.), у редакції Закону від 2 квітня 1994 р. Закон визначає правові, економічні й організаційні основи медичного страхування населення. Він спрямований на посилення зацікавленості й відповідальності як самого застрахованого, так і держави, підприємства, установи, організації в охороні здоров'я працівників.
Фонди обов'язкового медичного страхування створюються на федеральному, а також територіальному рівні. Місцеві органі самоврядування затверджують ці фонди й регулюють їхня діяльність на основі Положення про територіальні фонди обов'язкового медичного страхування, затвердженого Постановою Уряду від 24 лютого 1993 р. У містах і районах можуть створюватися філії.
Федеральним законом передбачений утвір страхових медичних компаній, засновниками яких виступає місцева адміністрація. Вони діють при наявності ліцензій на обов'язкове медичне страхування. Головне їхнє завдання: добір дієздатних медичних установ, здатних надавати якісну медичну допомогу, і висновок з ними договорів на обслуговування, а також оплата їх послуг. Передбачаються щорічний звіт таких компаній і публікація в пресі балансового звіту.
Особливості утвору ФОМС:
1) загальний характер: застрахованими особами є всі громадяни, що проживають в;
2) у страхуванні беруть участь страховики — це страхові компанії, що мають ліцензію на ведення медичного страхування;
3) страхувальниками є роботодавці - вони страхують працюючих громадян, і місцева адміністрація - страхує непрацюючих громадян;
4) діють медичні установи, поліклініки, лікарні, що виявляють послуги по медичнім страхуванню.
Усім громадянам України за місцем проживання або місцю роботи вручається страховий поліс, що
дає право на одержання безкоштовно «гарантованого обсягу медичних послуг». У цей обсяг входять «швидка допомога», лікування гострих захворювань, послуги з обслуговування вагітних і родам, допомога дітям, пенсіонерам, інвалідам.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
