|
Як і Паризький клуб, Лондонський клуб прагне полегшити тягар країн, що розвивати по безпосередньому обслуговуванню боргу. Жоден їхніх цих клубів не є міжнародною організацією. Їх "членський склад" нестабільний, і вони не мають офіційного мандата. Кожний клуб має у своєму розпорядженні комплекс правил і процедур для проведення операцій по перегляду боргу. У Лондонському клубі інтереси банківдкредиторів представляє консультативний комітет у складі тих банків, на які доводиться максимальна частина боргу даної країни. (У Паризькому клубі найчастіше кредитори представлені найбільш впливовими банками незалежно від їхньої частки в даному боргу, що переглядається). Керівні принципи Паризького клубу відносно неминучого невиконання боргових зобов'язань, умов кредитування й спільної участі в полегшенні боргового тягаря рівною мірою застосовуються й до Лондонського клубу. Незважаючи на таку структурну й процедурну подібність, між Лондонським і Паризьким клубами є істотні відмінності.
Лондонський клуб займається реструктуризацією боргів комерційним структурам, тоді як Паризький клуб переглядає борги офіційним кредиторам. Лондонський клуб не має постійного голови або секретаріату, і його процедури й організація носять набагато більш вільний характер, чому в Паризькому клубі. Тому правила, що регулюють проведення засідань Лондонського клубу, значно різняться залежно від країни. Така гнучкість підходу утрудняє завдання опису процедур Лондонського клубу. При відсутності формальних рамок перегляду строків погашення боргу в Лондонському клубі комерційні банки, що несуть максимальні ризики відносно країни, що домагається реструктуризації своєї заборгованості, утворюють керівний комітет за назвою Банківський консультативний комітет (БКК) для зашиті інтересів комерційних банків, що надають позики тієї або іншій країні. Хоча в реструктуризації боргу Лондонським клубом можуть брати участь сотні банків, до складу даного керівного комітету входить не більш 15 банків. Угода, досягнуте між країноюоборжником і керівним комітетом, повинне одержати підтримку банків, на які доводиться 90-95% непогашених зобов'язань боржника, і тільки після цього дана угода може бути офіційно підписане. Таким чином, реструктуризація боргу в Лондонському клубі може стати стомлюючою, тривалою й дорогою процедурою для країни-боржника. І навпаки, переговори в Паризькому клубі проводяться швидше й майже без витрат для країни-боржника.
Як правило, Лондонський клуб не переглядає процентні платежі, тоді як Паризький клуб переглядає виплату, як основної суми боргу, так і відсотків. Замість цього комерційні банки надають країні нова позика як частину пакета заходів щодо реструктуризації. Частки окремих банків у такій позиці звичайно засновані на величині їх ризиків у країні-боржнику. Однак в останні роки банки проявляють усе більше небажання надавати додаткові кошти основної частини боржників. У нинішніх угодах про перегляд боргу втримується набір альтернативних фінансових можливостей, який включає інструменти скорочення боргу. Лондонський клуб на відміну від Паризького може переглянути строки погашення боргу, не вимагаючи від країниоборжника висновку із МВФ угоди про резервні кредити. Паризький клуб звичайно не погоджується на періоди консолідації, тривалістю більш ніж в один рік, а Лондонський клуб віддає перевагу, щоб вони становили більш двох-трьох років. Однак Паризький клуб поступово збільшив тривалість своїх періодів консолідації, тоді як Лондонський клуб не проявляє гнучкості в цьому питанні.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
