|
Довгий час Україна перебувала в мобілізаційній економіці.
Інформаційні процеси мали місце в умовах планової економіки ( до 90 років):
1. Планова економіка не могла виключити диспропорційність
2. Відсталість сільськогосподарського сектору, диспропорційність у системі ціноутворення, диспропорція між доходами й видатками в бюджеті, диспропорція в кредитних і фінансових ресурсах
3. У народнім господарстві панували монополії, диктатура держави, (усе розподіляли міністерства планування), наприклад, капітальні вкладення розподілялися по безлічі будівництв
4. Умови зовнішніх відхилень країни (вони були ориентированны не на замовлення з боку)
5. Відстала структура економіки (ухвалювалося дуже багато, але з низькою якістю, отже, низькі ціни, отже - маленький дохід)
Необхідно було продавати не сировину, а готові товари. Негативну роль у стабілізації економіки відіграла політика державного банку, тому що виключала кредитний характер грошей. Отже, подавлена інфляція (дефіцити товарів) Перехід до ринкової економіки (з 91 року) Ідеї монетаризма - уся економіка повинна регулюватися через грошову масу, тому Гайдар відпустив ціни, отже, шокова терапія, а отже, занепад проведення, Отже, економіка виявилася в згубному стані. В України утворювалися, з одного боку, монополістичні господарства, а з іншого сторони, відсутність кредитної системи. Усе це привело до руйнування всі фінансової системи, тому що необхідно було не із шоковим методом робити перетворення, а поступово, крах СРСР вплинув на єдиний економічний простір, і інші республіки злили свої кошти, з'являється паралельний грошовий обіг рубля й долара. Це сприяло інтенсифікації інфляційних процесів і привело до до кризової інфляції. Лібералізм цін кредитна система, що й озлобляється, викликали розвал економіки.
1. Інфляція в України являє собою ціновий феномен(Знецінення грошей відбувається в результаті монопольного роздування цін)
2. Грошова маса не встигала за зростаючим платоспроможним попитом.
3. Держава відмовилася від регулювання економічних і соціальних процесів.(привело до втрати контролю над цінами й ін.)
4. Регулювання грошової маси за принципом монетаризма не могло бути позитивним в умовах монополізації, тому ціни виросли в 30 раз, а грошова маса виросла в 6-7 раз.
Для перехід до ринкової економіки необхідна банківська система із КБ
Гіперінфляція перейшла в стагфляцію. Ця інфляція мала не монитористический характер, але тепер стали ясні напрямки антиінфляційної політики.
Напрямку антиінфляційної політики.
Усі країни миру випробовували інфляцію, але в різних її видах. Необхідно не винищувати, пригнічувати інфляцію, а навчитися управляти нею.
Антиінфляційна політика ділиться на:
Стратегічні заходи
1. Поступовий переклад подавленої інфляції у відкриту(можливість усунення нестачі товарів)
2. Механізм інфляції коренитися в самій ринковій економіці, тому викорінити її неможливо, отже, потрібний процес керування.
3. Стратегія спрямована на придушення інфляції, очікування
4. Державна політика повинна передбачати скорочення бюджетного дефіциту
5. Регулювання грошового обігу(державні кредити й позики)
6. Правильні співвідношення між готівкою й безготівковими грошовим обігом.
7. Зацікавленість самих господарств у боротьбі проти інфляції
Тактика
1. Тактика є короткостроковим методом
2. Підвищення товарності народного господарства(проведення по попиту, пільгове оподатковування, ринок послуг, виключення натуралізації)
3. Приватизація державної власності, яка повинна приносити додатковий дохід у бюджет
4. Не можна допускати зайві запаси на п/п
5. Банки повинні регулювати відсоток дуже гнучко. Кредит не повинен дорожчати.
6. Можливість грошових реформ.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
