|
Інфляція являє собою знецінення грошей, падіння їх купівельної здатності, викликуване підвищенням цін, товарним дефіцитом і зниженням якості товарів і послуг. Глибинні причини інфляції перебувають як у сфері обігу, так і в сфері проведення й дуже часто обумовлюються економічними й політичними відносинами в країні. До факторів грошового обігу ставляться: переповнення сфери обігу надлишковою масою коштів за рахунок надмірної емісії грошей, використовуваної на покриття бюджетного дефіциту; перенасичення кредитом народного господарства; методи уряду по підтримці курсу національної валюти, обмеження його руху й ін. До негрошових факторів інфляції ставляться: фактори, зв'язані зі структурними диспропорціями в суспільнім відтворенні, з витратним механізмом господарювання, державною економічною політикою, у тому числі податковою політикою, політикою цін, зовнішньоекономічною діяльністю і т.д. Усе це свідчить про те, що інфляція являє собою складне багатофакторне явище, обумовлене порушенням відтворювальних процесів, непропорційним розвитком народного господарства, політикою держави, політикою емісійних і комерційних банків. Таким чином, фактори інфляції діють як при проведенні й реалізації товарів, так і при зміні маси й швидкості обігу грошей. Типовим проявом інфляції виступає загальне підвищення товарних цін і зниження курсу національної валюти. У той же час в умовах планово-розподільної системи найбільшою мірою інфляція виражається в дефіцитності економіки, зниженні якості товарів і значно менше - у рівні підвищення цін. При інфляції нерівномірно зростають ціни на різні групи товарів, у результаті міняється структура цін і національний доход перерозподіляється не тільки між сферами відтворення й галузями народного господарства, але й між групами населення. Західні економісти розглядають інфляцію, як правило, аналізуючи фактори підвищення цін, пов'язані з формуванням споживчого попиту, із пропозицією товарів і послуг, зі співвідношенням попиту та пропозиції, що впливають на формування цін, і фактори проведення. Ці фактори визначають два види інфляції: інфляцію попиту, викликану надлишковим попитом, і інфляцію витрат, що викликає ріст цін під впливом наростання витрат проведення. Інфляція попиту обумовлюється «розбуханням» грошової маси й у зв'язку із цим платоспроможного попиту при даному рівні цін в умовах недостатньо еластичного проведення, здатного швидко реагувати на потребі ринку. Сукупний попит, що перевищує виробничі можливості економіки, викликає підвищення цін. При інфляції попиту в платіжному обороті існує певний «навіс» надлишкової маси коштів у порівнянні з обмеженою пропозицією, що й викликає підвищення цін і знецінення грошей. Інфляцію витрат розглядають звичайно з позицій росту цін під впливом наростаючих витрат проведення, насамперед росту витрат на заробітну платуПри інфляції витрат кількість грошей з урахуванням швидкості їх обігу «підтягується» до зрослого рівня цін, викликаному впливом негрошових факторів з боку проведення й пропозиції товарів. Якщо маса грошей швидко не адаптується до зрослого рівня цін, починаються проблеми в грошовому обігу - дефіцит платіжних коштів, неплатежів, а слідом за цим і спад, зупинка проведення, скорочення товарної маси. Інфляція витрат і інфляція попиту взаємозалежні й взаємообумовлені, Будь-яка сучасна система економіки инфляционна, і в ній діють фактори, относимые й до інфляції попиту, і до інфляції витрат. Більшу роль у розвитку інфляційних процесів відіграють зовнішньоекономічні фактори. Інфляція може викликатися адаптивними інфляційними очікуваннями, пов'язаними із впливом політичної нестабільності, з діяльністю засобів масової інформації, втратою довіри до уряду. Інфляція може бути спровокована податковою політикою держави. Інфляція може відтворюватися й через політичну нестабільність у державі й соціальної активності населення, пов'язаної зі страйками в базових галузях економіки. Інфляція класифікується залежно від темпів росту цін. Вона підрозділяється на повзучу із середньорічними темпами приросту цін від 5 до 10%, характерну для розвинених країн, де відбувається невелике помірне знецінення грошей рік у рік, і це зізнається неминучим моментом нормального розвитку ринкової економіки й розглядається в якості фактору економічного росту. Галопуюча інфляція (приріст цін 10-50%) і гіперінфляція характерні для країн, що розвиватися, що переходять від планово-розподільної системи до ринкової. Вона розглядається як негативне явище, що викликає соціально-економічна й політична напруга в суспільстві. У рамках гіперінфляції слід виділити супергіперінфляцію, при якій ріст цін становить понад 50% і більш на місяць. Залежно від тривалості розрізняють хронічну інфляцію й стагфляцію, коли інфляція супроводжується падінням проведення, що також характерно для сучасної України. Соціально-економічні наслідки інфляції виражаються в: перерозподілі доходів між групами населення, сферами проведення, регіонами, що хазяюють структурами, державою, фірмами, населенням; між дебіторами й кредиторами; знеціненні грошових нагромаджень населення, що хазяюють суб'єктів і коштів державного бюджету; інфляційному податку, що постійно сплачується, особливо одержувачами фіксованих грошових доходів; нерівномірному росту цін, що збільшує нерівність норм прибутків у різних галузях і збільшує диспропорції відтворення; викривленні структури споживчого попиту через прагнення перетворити гроші, що знецінилися у товари й валюту. Внаслідок цього прискорюється оборотність коштів і збільшується інфляційний процес; закріпленні стагнації, зниженні економічної активності, росту безробіття; скороченні інвестицій у народне господарство й підвищенні їх ризику; знеціненні амортизаційних фондів, що утрудняє відтворювальний процес; зростанні спекулятивної гри на цінах, валюті, відсотках; активному розвитку тіньової економіки, у її «догляді» від оподатковування; зниженні купівельної здатності національної валюти й викривленні її реального курсу стосовно інших валют; соціальному розшаруванні суспільства й у підсумку загостренні соціальних протиріч.
У процесі перетворення однієї форми економіки в іншу спостерігається коригувальна інфляція супроводжується падінням проведення, то її називають стагфляцією.
Антиинфляцн Я політика - комплекс заходів для гос регулир эк, направл на боротьбу з инфл. 2 осн лінії антиинфл стать - дефляционн стать (або регулир попиту) - методи огранич ден D через дендкредитн і податків механізми шляхом сниж гос расх, повыш % ставки за кредит, усил нал преса, огранич ден маси й т.п. (вона, як правило, викликає вповільнення эк росту й навіть кризисн явища); стать доходів - параллельн контроль над цінами й з/п шляхом повного їх заморажив або установл меж їхнього росту (по соц мотивам цей вид антиинфл стать примен рідко). Варіанти антиинфлй стать вибиралися в завис від пріоритетів. Якщо ставилася мета сдержив эк росту, то проводилася дефляц стать, якщо метою було стимулир эк росту, то стать доходів. Якщо ціль - приборкати инфл за всяку ціну, то исп обоє методу. Індексація (повна або часткова) - компенсац втрат у результаті знецінений грошей. (кін 40 - нач 50рр, инфл вызванн переходом від военн эк до нормальн рын усл; 70рр - розгортання галопирующ инфл). Форми стримування контролир росту цін проявл в "замораж" цін на определ тов, у сдержив їх рівня в определенн межах. Подібний контроль зберігся у всіх ведущ розвинених країнах. Ще больш значення – д/развивающ країн, де стабильн ур розничн цін на потребительск тов поддерживдся гос субсидіями, що забезпечивши низький, але стабильн ур життя нас. Конкурентне стимулир произвова - пряме стимулир предпринева шляхом значить сниж нал на корпорац і косвенн стимулир заощаджень нас (зниження нал з нас). Ден реф: нулификаця - аннул сильно обесценненой ед і введення новий валюти; рестоврация
- восстановл колишнього содерж ден ед; револьвация - збільшений ст-ти нац вали в результ збільшений офиц золот содержан валютн паритету ден ед або устойч росту курсу по отнош до інших вал; девольвация
– разове сокращ…; деномінація
– укрупнення нарицат ст-ти ден знаків без перейменований з їхнім обміном по определенн соотнош.
Наслідку інфляції: в основному негативні. Невелика інфляція може бути корисна.
Гіперінфляція руйнує економіку, веде до краху.
Держава повинна проводити антиінфляційну політику:
1. За допомогою ефективної грошової політики
2. Прагнути до скорочення бюджетного дефіциту (скорочення необґрунтованих видатків), військових видатків
3. Проведення конверсії. Повинне проводити ефективну податкову й антимонопольну політику, заохочувати малий бізнес )азумную проводити зовнішньоторговельну політику й політикові валютного курсу
Боротьба з инфлнй
Адаптаційна політика
АдаптацдЯ пол-ка побудована на тому, що всі субуы рын-й эк-ки ( домохозмва, фірми, госсв) у своїх дійствех ураховують инфл-ю - насамперед через облік втрат від снижня покуп-й. спосіботи грошей.
У мирий практиці сущ-т два методи компенсації втрат від снижня покуп-й спос-ти грошей. Найбільше распрсна індексація ставки %. Як правило, ця операція зводиться до увеличвю ставки % на величину инфляцнй премії. ДррЙ метод компенс-и инфлні – індекс^-я первоначей суми инв-й, кітоя періодично коректується, згідно движвю опред-го, заздалегідь обмоваого індексу.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
