|
Одним з варау гос-й пол-ки в услсх инфл-и явл-ся минимизия гос-го вмеш-ва в гру рыных чинностей при испсі антиинфл-х заходів. ОртодоксрЯ програма чисто монетаристского харрра предусм-т широке поле деятяти для рын-х регуляторів поряд зі свертывеїм хоз-й активн-ти гос-ва.
У країнах-лідерах відпрацьовані разнообр-е процедури контролю за устансм і регулир-я рыных цін. Як правило, абссго сниж-я цін країни-лідери домагаються на мирим ринку по енергоносіях, металах і інший імпортованої ними прод-и.
На внутрнх тов-х ринках країнилідерів цінові диспропорції, виникое при инфл-и, устрантся звичайно шляхом регея паритетів цін. При цьому на продрю галузей, що створили диспаритети, ціни заморожуються, що приводить до них отнту сниж-ю по сравнрю із цінами на продрю галузей, що потерпіли втрата від диспаритету. Останнім, у свою чергу, "дозволяется" динаміка цін у рамках доппго темпу инф-и. Процедура отннго сниж-я цін на товох ринках явл-ся складної й примися лише по особливо важливим цінем пропорціям.
Інфляція- цей кризовий стан грошової системи, що виражається в росту загального рівня цін у країні й переповнення у зв'язку із цим каналів грошового обігу паперовими грішми понад потреби в них, появі надлишкової грошової пропозиції.
Причина інфляції – диспропорції між різними сферами народного господарства, нагромадженням і споживанням, спором і пропозицією, доходами й видатками держави.
Фактори інфляції:
· Внутрішні (негрошові – монополізація проведення, порушення диспропорцій господарства, циклічний розвиток економіки; грошові – ріст державного боргу, дефіцит бюджету, емісія грошей, збільшення швидкості їх обігу);
· Зовнішні – світові кризи (сировинний, енергетичний, валютний).
Форми прояву інфляції:
· Ріст цін на товари й послуги, що приводить до знецінювання грошей;
· Зниження курсу національної валюти стосовно іноземної;
· Збільшення ціни золота;
Види інфляції:
1. Повзуча – при щорічних темпах приросту цін на 3-4%, характерна для розвинених країн як стимулююча;
2. галопуюча – при середньорічних темпах приросту на 10-15%, характерна для країн, що розвивати;
3. Гіперінфляція – при щорічних темпах приросту понад 100%, звичайно в країнах, що переживають ламання своєї економічної структури.
Типи темпу інфляції:
1. Інфляція попиту – виникає при надлишковому попиті. Попит на товари вище, чим пропозиція, це веде до росту цін. Багато грошей при малому кіллве товарів ( пов'язане з ростом військових видатків, ростом гос. боргу, кредитною експансією);
2. Інфляція витрат проведення. Причини:
а. Зниження росту продуктивності праці, що приводить до збільшення витрат на одиницю продукції, до скорочення пропозиції на товари й росту цін;
б. Розширення сфери послуг, поява їх нових видів з більшими витратами й низькими рівнем проведення, що приводять до великого росту цін;
в. Підвищення оплати праці в результаті активної діяльності профспілок;
г. Високі непрямі податки.
Основні форми боротьби з інфляцією:
1. Грошова реформа – повне або часткове перетворення грошової системи з метою зміцнення грошового обігу (девальвація, деномінація);
2. Антиінфляційна політика – комплекс заходів для гос. регулюванню економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією: дефляционная політика (підвищення процентних ставок, посилення податкового тягаря, організація грошової маси); політика доходів – паралельний контроль над цінами й заробітної плати, шляхом повного їхнього заморожування або встановлення переділу їх росту.
Необхідні заходи для проведення антиінфляційної політики: розробка й здійснення гос. програм, розвиток економіки, галузей і підприємств; проведення антимонопольної політики; зміна й удосконалювання податкової системи; стимулювання кредитно-інвестиційної політики, яка забезпечує тісний взаємозв'язок усіх елементів ринкового механізму.
Вітчизняний тип інфляції відрізняється від усіх інших (перехід від планової до ринкової економіки).
Головними негрошовими факторами інфляції в 19909х рр. були:
· Криза планової хоз. системи, що проявляється в спаді проведення;
· Неекономічність проведення, що виражався у витратному характері проведення, низькому рівні продуктивності праці.
До основних грошовим факторам ставляться:
1. розвиток монополістичних структур;
2. дефіцит бюджету;
3. кредитна експансія банків;
4. доларизація грошового обігу;
5. уведення приватизаційних чеків.
Поняття інфляції, причини й вимірники
Інфляція (італ. «здуття») – знецінювання грошей, у результаті переповнення випуску грошей. Це дуже складне явище, тому його не можна зводити тільки до грошей. Отже інфляція – це загальне підвищення цін.
Причина й інститути різні для антиінфляційної політики, інфляція неможливо ліквідувати, її можна регулювати.
Причини:
Внутрішні:
1. Монополістичний характер економіки
2. Диспропорції в економіці
3. Помилки уряду в ціноутворенні. Україна довгий час перебувала в подавленій інфляції
4. Контроль над інфляційними процесами
Зовнішні:
1. Ціни на імпортні товари й комплектуючі
2. Стрибок іноземних позик (валюти)
3. Доларизація економіки.
Види інфляції
1. Подавлена інфляція (характеристика: дефіцит товарів)
2. Відкрита інфляція (існує в ринкових умовах і не руйнує його, а регулює до певного часу)
3. Схована інфляція ( за ті ж суми грошей здобувається продукція низької якості, і в меншій кількості)
Інфляція виражається в дефіцитності економіки, у зменшенні якості товарів і значить менше в рівні підвищення цін.
Інфляція виміряється:
1. кількістю грошей до товарів
2. інтенсивністю
3. індексами
Найчастіше рівень інфляції виміряється за допомогою індексів.
Індекс рівня інфляції = відношенню ціни поточного періоду до ціни базисного періоду.
Індекс Ластарса = історії зміни цін (орієнтир на минуле). Інтенсивність інфляції – це порівняння періодів між собою (це коефіцієнт, який свідчить про інтенсивність зміни інфляційного процесу). Інфляція по інтенсивності ділиться на:
1. Нормальна (5-10% річних)
2. Галопуюча (більш 10 % річних)
3. Гіперінфляція (ціни змінюються в n раз, в 1000%)
4. Стагфляція (зміна цін пов'язане з падінням проведення)
Соціально-економічні наслідки інфляції
Співвідношення номінальних (виражається в сумі грошей) і реальних доходів, тому що інфляція підриває номінальні доходи й падіння реальних доходів.
Є так само коефіцієнт виміру реальних доходів для недопущення падіння реальних доходів. У зв'язку із цим може передбачатися компенсація інфляції (наприклад, зарплата). Дефлятор – вимір сукупності продукту в поточних цінах і порівняння із сукупністю продуктів базових цінах.
70 – середній коефіцієнт інфляції = через стільки років ціни збільшуються (зменшуються). Види інфляції:
1. Інфляція попиту – це зміна цін у результаті додаткового випуску грошей, без підвищення проведення.
2. Інфляція витрат – підвищення ціни, через підвищення цін на сировину, транспорт, і ін.
Інфляція позначається на життєвому рівні кожної людини, усіх верств населення й усіх сфер ринку. Є приватна інфляція (на певний вид товару), а загальна інфляція, яка є для економіки небезпечної.
Головний показник інфляції, коли дохід людину росте повільніше, чим ціни на товари. Наслідку:
1. Погіршення життєвого рівня (населення з фиксируемым доходом)
2. Грошові заощадження населення
3. Ціни ростуть нерівномірно, отже, відбувається перерозподіл доходів
4. Кредитори втрачають гроші, дебітори виграють
5. Погіршення економічної активності населення
6. Зменшення НТП
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
Автомобильные пылесосы услуги создание сайтов |
