|
Керування грошовими потоками є одним з найважливіших напрямків діяльності фінансового менеджера. Воно містить у собі розрахунок часу обігу коштів (фінансовий цикл), аналіз грошового потоку, його прогнозування, визначення оптимального рівня коштів, складання бюджетів коштів і т.п.
Однієї з основних завдань керування грошовими ресурсами є оптимізація їх середнього поточного залишку. Наявність у підприємства коштів нерідко зв'язується з тим, є чи його діяльність прибуткової чи ні.
Основні принципи керування коштами:
РОЗРАХУНОК ФІНАНСОВОГО ЦИКЛУ. Фінансовий цикл, або цикл обігу готівки, являє собою час, протягом якого кошти відвернені з обороту. Логіка представленої схеми укладається в наступному. Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси омертвлені в запасах і дебіторської заборгованості. Оскільки підприємство оплачує рахунку постачальників з тимчасовим лагом, час, протягом якого кошти відвернені з обороту, тобто фінансовий цикл, менше на середній час обігу кредиторської заборгованості. Скорочення операційного й фінансового циклів у динаміку розглядається як позитивна тенденція. Якщо скорочення операційного циклу може бути зроблене за рахунок прискорення виробничого процесу й оборотності дебіторської заборгованості, то фінансовий цикл може бути скорочений як за рахунок даних факторів, так і за рахунок деякого некритичного вповільнення оборотності кредиторської заборгованості.
АНАЛІЗ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ. Аналіз руху грошових коштів проводиться за даними звітного періоду. Аналіз руху грошових коштів дозволяє з пояснити розбіжність між величиною грошового потоку, що мав місце на підприємстві у звітному періоді, і отриманої за цей період прибутком. Склад напрямків видів діяльності, у пов'язаних з рухом грошових коштів:
1. поточна (основна) діяльність — одержання виторгу від реалізації, аванси, сплата по рахунках постачальників, одержання короткострокових кредитів і позик, виплата заробітної плати, розрахунки з бюджетом, виплачені/отримані відсотки по кредитах і позикам;
2. інвестиційна діяльність — рух коштів, пов'язаних із придбанням або реалізацією основних коштів і нематеріальних активів;
3. фінансова діяльність — одержання довгострокових кредитів і позик, довгострокові й короткострокові фінансові вкладення, погашення заборгованості по отриманих раніше кредитах виплата дивідендів;
4. інші операції з коштами — використання фонду споживання, цільові фінансування й вступу, безоплатно отримані кошти й ін.
Логіка аналізу досить очевидна — необхідно виділити по можливості всі операції, що зачіпають рух грошових коштів. Це можна зробити різними способами зокрема шляхом аналізу всіх оборотів по рахунках коштів Однак у світовій обліково-аналітичній практиці застосовують, як правило, один із двох методів, відомих як прямій і непрямий методи. Різниця між ними полягає в різній послідовності процедур визначення величини потоку коштів у результаті поточної діяльності: прямій метод ґрунтується на обчисленні припливу (виторг від реалізації продукції, робіт і послуг, аванси отримані й ін.) і відтоку (оплата рахунків постачальників, повернення отриманих короткострокових позичок і позик і ін.) коштів, тобто вихідним елементом є виторг; непрямий метод ґрунтується на ідентифікації й обліку операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів, і послідовному коректуванню чистому прибутку, тобто вихідним елементом є прибуток. Розглянутий метод (прямій) дозволяє судити про ліквідність підприємства, детально розкриваючи рух грошових коштів на його рахунках, але не показує взаємозв'язку отриманого фінансового результату й зміни величини коштів. Тому застосовується непрямий метод аналізу, що дозволяє пояснити причину розбіжностей між прибутком і, наприклад, скороченням коштів за період.
Оптимізація обігових коштів - це і є забезпечення їх ліквідності. Ліквідність коштів укладається в створенні такого загального рівня їх термінової ліквідності, який би в першу чергу гарантував підприємству поточну платоспроможність. Мова йде про створення й підтримку в складі обігових коштів певної частки коштів не тільки високоліквідних, але й среднеликвидных активів. Підвищення ліквідності використання оборотних активів забезпечується прискоренням оборотності, підвищенням рентабельності, мінімізацією втрат у процесі використання й ін.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
Бесподобные практичные туристические коврики по оптовым ценам ниже некуда. |
