|
Безсумнівно, що ризик є імовірнісна категорія, і в цьому змісті найбільше обґрунтовано з наукових позицій характеризувати й виміряти його як імовірність виникнення певного рівня втрат.
Строго говорячи, при всебічній оцінці ризику варто було б установлювати для кожного абсолютного або відносного значення величини можливих втрат відповідну ймовірність виникнення такої величини.
Побудова кривої ймовірностей (або таблиці) покликано бути вихідною стадією оцінки ризику. Але стосовно до підприємництва це найчастіше надзвичайно складне завдання. Тому практично доводиться обмежуватися спрощеними підходами, оцінюючи ризик по одному або декільком, показникам, що представляють узагальнені характеристики, найбільш важливі для судження про прийнятність ризику.
Розглянемо деякі з головних показників ризику. Із цією метою спочатку виділимо певні області або зони ризику залежно від величини втрат (див. ст. 1).
Область, у якій втрати не очікуються, назвемо безризиковою зоною, їй відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутки).
Під зоною припустимого ризику будемо розуміти область, у межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менше очікуваної прибутки.
Границя зони припустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахункової прибутки від підприємницької діяльності.
Наступну більш небезпечну область будемо називати зоною критичного ризику. Це область, характеризуемая можливістю втрат, що перевищують величину очікуваному прибутку, аж до величини повного розрахункового виторгу від підприємництва, що представляє суму витрат і прибутки.
Інакше кажучи, зон критичн ризик характеризува_ небезпек втрат, які свідомо перевищува очікуван прибуток й у максимум мог привес до потере, що невозмещаемой, всех средств, вложенных предпринимателем В останньому випадку підприємець не тільки не одержує від угоди ніякого доходу, але зазнає збитків у сумі всіх пошуків витрат.
Крім критичного, доцільно розглянути ще більш застрашливий катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику представляє область втрат, які по своїй величині перевершують критичний рівень і в максимумі можуть досягати величини, рівної майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутства підприємства, його закриттю й розпродажу майна.
До категорії катастрофічного слід відносити незалежно від майнового або грошового збитку ризик, пов'язаний із прямою небезпекою для життя людей або виникненням екологічних катастроф.
Найбільш повна вистава про ризик дає так звана крива розподілу ймовірностей втрати або графічне зображення залежності ймовірності втрат від їхнього рівня, що показує, наскільки ймовірне виникнення тих або інших втрат.
Щоб установити вид типової кривої ймовірності втрат, розглянемо прибуток як випадкову величину й побудуємо спочатку криву розподілу ймовірностей одержання певного рівня прибутки (див. ст. 2).
При побудові кривій розподілу ймовірностей одержання прибутку прийняті наступні припущення.
1. Найбільш імовірне одержання прибутку, рівній розрахунковій величині - ПРр. Імовірність (Вр) одержання такого прибутку максимальна, відповідно значення ПРр можна вважати математичним очікуванням прибутки.
Імовірність одержання прибутку, більшої або меншої в порівнянні з розрахункової, тем нижче, чим більше такий прибуток відрізняється від розрахункової, тобто значення ймовірностей відхилення від розрахункового прибутку монотонно убувають при росту відхилень.
2. Втратами прибутки (ПР) уважається її зменшення в порівнянні з розрахунковою величиною ПРр. Якщо реальний прибуток рівний ПР, то
ПР= ПрррПр.
Див. ст. 2. Типова крива ймовірностей одержання певного рівня прибутки
3. Імовірність винятково більших (теоретично нескінченних) втрат практично дорівнює нулю, тому що втрати свідомо мають верхню межу ( крім втрат, які не представляється можливим оцінити кількісно).
Звичайно прийняті допущення в якійсь мірі спірні, тому що вони дійсно можуть не дотримуватися для всіх видів ризику. Але, загалом, вони вірно відображають загальні закономірності зміни підприємницького ризику й базуються на гіпотезі, що прибуток як випадковий величина підлегла нормальному або близькому до нормального закону розподілу.
Виходячи із кривій імовірностей одержання прибутку, побудуємо криву розподілу ймовірностей можливих втрат прибутки, який, властиво, і слід називати кривій ризику. Фактично це та ж крива, але побудована в іншій системі координат (див. ст. 3).
Див. ст. 3. Типова крива розподілу ймовірностей виникнення певного рівня втрат прибутки
Виділимо на зображеної кривій розподілу ймовірностей втрат прибутки (доходу) ряд характерних крапок.
П е р у а я т про ч до а (ПР=0 і В=Вр) визначає ймовірність нульових втрат прибутки. Відповідно до прийнятих допущень імовірність нульових втрат максимальна, хоча, звичайно, менше одиниці.
У т про р а я т про ч до а (ПР=ПРр і В=Вд) характеризується величиною можливих втрат, рівному очікуваному прибутку, тобто повною втратою прибутки, імовірність якої рівна.
Крапки 1 і 2 є граничн, що визначають положення зони припустимого ризику.
Т р е т ь я т про ч до а (ПР=ВР і В=Вкр) відповідає величині втрат, рівних розрахунковому виторгу ВР. Імовірність таких втрат рівна Вкр.
Крапки 2 і 3 визначають границі зони критичного ризику.
Ч е т у е р т а я т про ч до а (ПР=ИС і В=Вкт) характеризується втратами, рівними майновому (ИС) стану підприємця, імовірність яких рівна Вкт.
Між крапками 3 і 4 перебуває зона катастрофічного ризику.
Втрати, що перевищують майновий стан підприємця, не розглядаються, тому що їх неможливо стягнути.
Імовірності певних рівнів втрат є важливими показниками, що дозволяють висловлювати судження про очікуваний ризик і його прийнятності, тому побудовану криву можна назвати кривій ризику.
Наприклад, якщо ймовірність катастрофічної втрати виражається показником, що свідчать про відчутну погрозу втрати всього стану (наприклад, при його значенні, рівному 0,2), те розсудливий обережний підприємець свідомо відмовиться від такої справи й не піде на подібний ризик.
Таким чином, якщо при оцінці ризику підприємницької діяльності вдається побудувати не всю криву ймовірностей ризику, а тільки встановити чотири характерні крапки ( найбільш імовірний рівень ризику й імовірності припустимої, критичної й катастрофічної втрати), те завдання такої оцінки можна вважати успішно вирішеної.
Значення цих показників у принципі досить, щоб у переважній більшості випадків іти на обґрунтований ризик.
Відзначу, що підприємцеві, що оцінює ризик, більше свойствен не крапковий, а интервальный підхід. Йому важливо знати не тільки, що ймовірність втратити 1000 руб. у намічуваній угоді становить, скажемо, 0,1 або 10%. Він буде також цікавитися, наскільки ймовірно втратити суму, що лежить у певних межах (в інтервалі, наприклад, від 1000 до 1500 руб. ).
Наявність кривої ймовірності втрати дозволяє відповісти на таке питання шляхом знаходження середнього значення ймовірності в заданому інтервалі втрат.
Цілком можливо й інший прояв интервального підходу у формі “полуинтервального”, досить характерного саме для підприємницького ризику.
У процесі прийняття підприємцем рішень про допустимість і доцільності ризику йому важливо представляти не стільки ймовірність певного рівня втрат, скільки ймовірність того, що втрати не перевищать деякого рівня. По логіці саме це і є основний показник ризику.
Імовірність того, що втрати не перевищать певного рівня, є показник надійності, упевненості. Очевидно, що показники ризику й надійності підприємницької справи тісно зв'язані між собою.
Припустимо, підприємцеві вдалося встановити, що ймовірність втратити 10000 руб. рівна 0,1%, тобто відносно невелика, і він готовий до такого ризику.
Принципово важливо тут те, що підприємець побоюється втратити не саме, не рівно 10000 руб. Він готовий іти на будь-яку меншу втрату й ніяк не готовий погодитися на більшу. Це природня закономірна психологія поведінки підприємця в умовах ризику.
Знання показників ризику - Вр, Вд, Вкр, Вкт - дозволяє виробити судження й прийняти рішення про здійснення підприємництва. Але для такого рішення недостатньо оцінити значення показників (імовірностей) припустимого, критичного й катастрофічного ризику. Треба ще встановити або прийняти граничні величини цих показників, вище яких вони не повинні підніматися, щоб не потрапити в зону надмірного, неприйнятного ризику.
Позначимо граничні значення ймовірностей виникнення припустимого, критичного й катастрофічного ризику відповідно Кд, Ккр, Ккт. Величини цих показників у принципі повинна встановлювати й рекомендувати прикладна теорія підприємницького ризику, але й сам підприємець має право призначити свої власні граничні рівні ризику, які він не має наміру перевищувати.
На думку аналітиків, можна орієнтуватися на наступні граничні значення показників ризику Кд=0,1; Ккр= ПРО,01, Ккт=0,001, тобто відповідно 10, 1 і 0,1%. Це означає, що не слід іти на підприємницьку угоду, якщо в 10 випадках зі ста можна втратити весь прибуток, в одному випадку зі ста втратити виторг і хоча б в одному випадку з тисячі втратити майно.
У підсумку, маючи значення трьох показників ризику й критеріїв граничного ризику, сформулюємо самі загальні умови прийнятності аналізованого виду підприємництва:
А. Показник припустимого ризику не повинен перевищувати граничного значення (Вд<Кд).
Б. Показник критичного ризику повинен бути менше граничної величини (Вкр<Ккр).
В. Показник катастрофічного ризику не повинен бути вище граничного рівня (Вкт<Ккт).
Отже, головне в оцінці господарського ризику полягає в мистецтві побудови кривій імовірностей можливих втрат або хоча б визначенні зон і показників припустимого, критичного й катастрофічного ризику.
Розглянемо тепер способи, які можуть бути застосовані для побудови кривих імовірностей виникнення втрат.
У числі прикладних способів побудови кривій ризику виділимо статистичний, експертний, розрахунково-аналітичний.
Статистичний спосіб полягає в тому, що вивчається статистика втрат, що мали місце в аналогічних видах підприємницької діяльності, установлюється частота появи певних рівнів втрат.
Якщо статистичний масив досить представницький, то частоту виникнення даного рівня втрат можна в першім наближенні дорівняти до ймовірності їх виникнення й на цій основі побудувати криву ймовірностей втрат, яка і є шукана крива ризику.
Відзначу одна важливу обставину. Визначаючи частоту виникнення деякого рівня втрат шляхом розподілу числа відповідних випадків на їхнє загальне число, слід включати в загальне число випадків і ті підприємницькі угоди, у яких втрат не було, а був виграш, тобто перевищення розрахункового прибутку. Інакше показники ймовірностей втрат і погрози ризику виявляться завищеними.
Експертний спосіб, відомий за назвою методу експертних оцінок, стосовно до підприємницького ризику може бути реалізований шляхом обробки думок досвідчених підприємців або фахівців.
Найбільш бажане, щоб експерти дали свої оцінки ймовірностей виникнення певних рівнів втрат, по яких потім можна було б знайти середні значення експертних оцінок і з їхньою допомогою побудувати криву розподілу ймовірностей.
Можна навіть обмежитися одержанням експертних оцінок імовірностей виникнення певного рівня втрат у чотирьох характерних крапках. Іншими словами, треба встановити експертним образом показники найбільш можливих припустимих, критичних і катастрофічних втрат, маючи у виді як їхні рівні, так і ймовірності.
По цих чотирьом характерним крапкам нескладно відтворити орієнтовно всю криву розподілу ймовірностей втрат. Звичайно, при невеликому масиві експертних оцінок графік частот недостатньо представницький, а криву ймовірностей, виходячи з такого графіка, можна побудувати лише сугубо наближеним образом. Але все-таки певна вистава про ризик его показниках, що й характеризують, буде, а це вже набагато більше, чим не знати нічого.
Розрахунково-аналітичний спосіб побудови кривій розподілу ймовірностей втрат і оцінки на цій основі показників підприємницького ризику базується на теоретичних виставах. На жаль, як ми вже відзначали, прикладна теорія ризику добре розроблена тільки стосовно до страхового й ігрового ризику.
Елементи теорії ігор у принципі застосовні до всіх видів підприємницького ризику, але прикладні математичні методи оцінних розрахунків виробничого, комерційного, фінансового ризику на основі теорії ігор поки не створені.
І все-таки можна, наприклад, виходити з гіпотези, що має місце закон розподілу втрат. Однак і в цьому випадку треба буде розв'язати непросте завдання побудови кривій ризику.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
Первосортные техничные мужские часы в столице и других городах. |
