|
Притягнуті кошти:
КЗ – перебуває в распоряжаі п\п. це насамперед заддть по з\п, отчислтя у ВБФ. ОбразбЕ зад-ти по з\п викликане тим, що м\у строком її начислая й днем виплати є опредпе в днів за роботу, кітое хоз-й суб-т ще повинен заплатити рабиам. Ці ср-ва не належать п\п, але постійно перебувають у п\п, кітое распоряж-ся ними по своєму усмсю до моменту погашення даної зад-ти.
Фонд потребоя – джерело срру п\п, зарезервире для осущ-я заходів щодо соцоу розвитку й матам заохоченням колективу.
Позикові кошти:
Позички – це передача речі однієї стороною в безоплатне пользое др-й, кітоя зобов'язується повернути ту ж річ у тому ж состоі, у кітом вона одержала з урахуванням нормального зношування або в состоі, обусл-м догом.
Позика – передача однієї стороною в собствбть др-й грошей або дррй речі, а той зобов'язується повернути таку ж суму грошей або рівне кіллу др-х получ-х їм речей того ж роду й кач-ва.
Кредит – предостре банком або кредитної организрй грошей позичальникові на умовах, предусмрх дог-м, а позичальник обязяся повернути получ-ю денею суму й сплатити % по ньому.
Види кредитів:
ФиниЙ – кредит, виданий банком у деней формі на умовах терміновості, зворотності й платності. У зависвти від строків буває краткосррй і долгоср-й.
КомерчоЙ – виданий у товой формі, а саме, це відстрочка платежів одного хоззго суб-а в.
ПредостеСя постачальниками прод-й у порме вексельного кредиту.
Инв.-податок. – измзе сплати податку, при кітом организ-и предост-ся возмзть у плині опредрго строку й в опредпх межах зменшити свої платежі по податкові з послідой поетапною сплатою суми кредиту й начислах %. Строк 1-5 років.
ПодатокаЙ – строком 3 мес до 1 року. Підстави – заподіяний збиток у реззті стихійних лих або інших обстб у непереборній чинності, затримка финансирия з Б^-та, погроза банкротсва у випадку единовремдй виплати податку.
Вартість капіталу - загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу.
Ціна капіталу характеризує:
1) рівень ціни, яку підприємство повинне сплатити власникам фінансових ресурсів за їхнє використання, тобто рівень ціни одиниці капіталу;
2) норму прибутки інвестованого капіталу, тобто мінімально прийнятну рентабельність для нових вкладень.
Під вартістю капіталу розуміється дохід, який повинні принести інвестиції для того, щоб вони себе виправдали з погляду інвестора. Вартість капіталу виражається у вигляді процентної ставки (або частки одиниці) від суми капіталу, вкладеного в який-небудь бізнес, яку слід заплатити інвесторові протягом року за використання його капіталу. Інвестором може бути кредитор, власник (акціонер) підприємства або саме підприємство. В останньому випадку підприємство інвестує власний капітал, який утворювався за період, що передує новим капітальним вкладенням і отже належить власникам підприємства. У кожному разі за використання капіталу треба платити й заходом цього платежу виступає вартість капіталу.
Звичайно вважається, що вартість капіталу — це альтернативна вартість, інакше кажучи дохід, який очікують одержати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині ризику. Насправді, якщо компанія прагне дістати кошти, то вона повинна забезпечити дохід на них як мінімум дорівнює величині доходу, яку можуть принести інвесторам альтернативні можливості вкладення капіталу.
Основна область застосування вартості капіталу — оцінка економічної ефективності інвестицій. Ставка дисконту, яка використовується в методах оцінки ефективності інвестицій, тобто за допомогою якої всі грошові потоки, що з'являються в процесі інвестиційного проекту приводяться на цей момент часу, — це і є вартість капіталу, який вкладається в підприємство. Чому саме вартість капіталу служить ставкою дисконтирования? Нагадаємо, що ставка дисконту — це процентна ставка віддачі, яку підприємство припускає одержати на зароблені в процесі реалізації проекту гроші. Оскільки проект розвертається протягом декількох майбутніх років, підприємство не має твердої впевненості в тому, що воно знайде ефективний спосіб вкладення зароблених грошей. Але воно може вкласти ці гроші у свій власний бізнес і одержати віддачу, як мінімум рівну вартості капіталу. Таким чином, вартість капіталу підприємства — це мінімальна норма прибутковості при вкладенні зароблених у ході реалізації проекту грошей.
На вартість капіталу впливають наступні фактори:
o рівень прибутковості інших інвестицій,
o рівень ризику даного капітального вкладення,
o джерела фінансування.
Розглянемо кожний з факторів окремо. Оскільки вартість капіталу — це альтернативна вартість, тобто дохід, який очікують одержати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу при незмінній величині ризику, вартість даного капітального вкладення залежить від поточного рівня процентних ставок на ринку цінних паперів (облігацій і акцій). Якщо підприємство пропонує вкласти інвесторам капітал у більш ризиковану справу, то їм повинен бути забезпечений більш високий рівень прибутковості. Чим більше величина ризику, що присутствующая в активах компанії, тим більше повинен бути дохід по них для того, щоб залучити інвестора. Це золоте правило інвестування.
У цей час спостерігається зростання, хоча й дуже незначне, інтересів іноземних інвесторів у підприємства країн колишнього Радянського Союзу. Зрозуміло, що такі капітальні вкладення для іноземного інвестора є дуже ризикованими ( принаймні в порівнянні із вкладеннями в підприємства західних країн). Із цієї причини, дотримуючись золотого правилу інвестування вартість закордонних капітальних вкладень досить велика — від 20 до 30 відсотків. У той же час вартість подібних капітальних вкладень у підприємства власних країн не перевищує 20%.
Крім цих факторів, на вартість капіталу впливає те, які джерела фінансування є в підприємства. Процентні платежі по позикових джерелах розглядаються як валові витрати ( тобто входять у собівартість) і тому робить боргові джерела фінансування більш вигідними для підприємства. Але в той же час використання позикових джерел більш ризиковано для підприємств, тому що процентні платежі й погашення основної частини боргу необхідно провадити незалежно від результатів реалізації інвестиційного проекту. Прагнучи знизити ризик, підприємство збільшує частку власних притягнутих коштів (провадить додаткову емісію акцій). При цьому, стимулюючи інвестора провадити вкладення у власність, воно змушено обіцяти більш високу віддачу при прямім вкладенні капіталу у власність. Інвестор також усвідомить, що вкладення у власність підприємства більш ризикований вид інвестицій у порівнянні із кредитною інвестицією, і тому очікує й вимагає більш високу віддачу.
Витрати на сукупний капітал складаються з витрат на власний капітал і витрат на позиковий капітал. Нижче наведена спрощена схема формування сукупного капіталу
Сукупний капітал - це вартість витрат на власний капітал і вартість витрат на позиковий капітал.
Власний капітал - це вартість власного капіталу, помножена на частку власного капіталу по балансу.
Позиковий капітал - це вартість позикового капіталу, помножена на частку позикового капіталу по балансу.
Вартість капіталу - це процентна ставка, що визначає ціну капіталу (сукупного, власного й позикового).
Вартість власного капіталу (%) - це бар'єрна ставка прибутковості власника капіталу (акціонера, інвестора), яку він бажає одержати.
Вартість позикового капіталу (%) - це вартість позикових коштів. Наприклад установлений відсоток річних банку по кредиту.
Акціонерний капітал - кошту, вкладені в статутний капітал, додатковий капітал, різні фонди, створені компанією за рахунок коштів акціонерів
Прибуток - кошти, отримані в результаті діяльності компанії (нерозподілений прибуток минулих років, прибуток звітного року)
Кредити й позики - довгострокові й короткострокові кредити банків і інших фінансових організацій і підприємств.
Кредиторська заборгованість - заборгованість перед постачальниками, перед персоналом по виплаті заробітної плати, заборгованість у бюджет і позабюджетні фонди, інша кредиторська заборгованість.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
