|
У термінах фінансів взаємозв'язок між прибутком і вартісною оцінкою витрат активів або фондів, понесених для одержання даного прибутку, характеризується за допомогою показника «леверидж» (важіль).
Виробничий ризик пов'язаний з поняттям операційного, або виробничого, левериджу, а фінансовий - з поняттям фінансового левериджу.
Відомі три основні заходи операційного левериджу:
а) частка постійних виробничих видатків у загальній сумі видатків, або, що рівносильне, співвідношення постійних і змінних видатків,
б) відношення темпу зміни прибутки до відрахування відсотків і податків до темпу зміни обсягу реалізації в натуральних одиницях;
в) відношення чистого прибутку до постійних виробничих видатків
Будь-яке серйозне поліпшення матеріально-технічної бази убік збільшення частки внеоборотных активів супроводжується підвищенням рівня операційного левериджу й виробничого ризику.
Метод контролю над рівнем постійних видатків - метод розрахунку критичного обсягу продажів. Зміст його полягає в тому, щоб розрахувати, при яких обсягах виробництва в натуральних одиницях маржинальная прибуток ( тобто різниця між виторгом від реалізації й змінними видатками нефінансового характеру або прямими змінними видатками) буде дорівнює сумі умовно постійних видатків. Цей метод дозволяє знайти мінімальний обсяг виробництва, який необхідний для покриття умовно постійних видатків, тобто видатків, що не залежать від обсягів випуску продукції.
Серед показників оцінки рівня фінансового левериджу найбільшу популярність одержали два: співвідношення позикового й власного капіталу й відношення темпу зміни чистому прибутку до темпу зміни прибутки до відрахування відсотків і податків.
• Логіка формування першого показника така. Практично будь-яке джерело коштів є платним, причому джерела позикових коштів (позиковий капітал) мають одну неприємну особливість: хоча їх ст-ть звичайно нижче в порівнянні зі стттью джерел власних коштів, однак плата за користування ними є обов'язковою незалежно від того, працює компанія прибутково або збитково. Додаткове залучення позикового капіталу, як правило, характеризується підвищенням рівня фінансового левериджу, тобто збільшенням фінансового ризику діяльності даної компанії й підвищенням необхідної акціонерами норми прибутки.
• Логіка використання другого показника оцінки рівня фінансового левериджу така. Якщо згадати структуру звіту про прибутки й збитки, легко помітити, що відсотки до сплати, які саме і є платою за можливість залучення позикового капіталу, займають проміжне положення між прибутком до відрахування відсотків і податків і чистим прибутком. Тому чим вище рівень фінансового левериджу, тобто більше й величина відсотків до сплати, тем менше сума чистому прибутку. Іншими словами, підвищення рівня финанового левериджу приводить до більшої фінансової нестабільності, що виражається в певній непередбачуваності величини чистому прибутку.
Як частина загальної фінансової стратегії господарюючого суб'єкта керування позиковими коштами припускає попередній аналіз їх залучення й використання, коректування політики залучення або вироблення нової політики. Аналіз припускає вивчення обсягів, динаміки, форм залучення, видів кредиту, строків залучення, умов кредитування, складу кредиторів, ефективності використання й ходу погашення позикових коштів. Політика залучення позикових коштів містить у собі визначення:
а) причин і передумов такого залучення;
б) цільового характеру використання позикових коштів;
в) лімітів (граничних обсягів) залучення;
г) умов ( у тому числі строків і ціни залучення);
д) загального складу, структури;
е) форм залучення;
ж) кредиторів і ін.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
mp3 плееры |
