|
Проблема оптимізації розміру запасів коштує перед менеджером по проведенню. Відомо, що на підприємствах існує виробничий запас, наприклад, сировини й матеріалів, у той же час його можна не створювати, а купувати відповідні матеріали день у день у міру необхідності. Причини: по-перше, підприємству, як правило, доводиться платити більш високі ціни за маленькі партії товарів; по-друге, існує ризик короткочасної зупинки проведення у випадку непостачання сировини й матеріалів вчасно. Тому дуже часто розмір виробничих запасів на підприємстві набагато більше, ніж потреба в них на поточний день. Однак підприємство платить витрати по зберіганню виробничих запасів, зв'язані зі складськими видатками, із псуванням, а також омертвлянням коштів, які вкладені в запаси, у той час як вони могли бути інвестовані, наприклад, у цінні папери з метою одержання процентного доходу. У чинність вищесказаного менеджерові по проведенню необхідно знайти оптимальний обсяг фінансових ресурсів, вкладених у виробничі запаси для того, щоб мінімізувати загальні витрати.
 У теорії керування запасами розроблені спеціальні моделі для визначення обсягу однієї партії замовлення й частоти замовлень. Одна з найпростіших моделей має вигляд: де q — обсяг партії в одиницях; S — загальна потреба в сировину на період в одиницях; Z — ст-ть виконання однієї партії замовлення; Н — витрати по зберіганню одиниці сировини. Найважливішим елементом аналізу запасів є оцінка їх оборотності. Основний показник — час обігу в днях, що розраховується розподілом середнього за період залишку запасів на одноденний оборот запасів у цьому ж періоді. Прискорення оборотності
супроводжується додатковим залученням коштів в оборот, а вповільнення — відволіканням коштів з господарського обороту, їх відносно більш тривалим омертвлянням у запасах (інакше — іммобілізацією власних обігових коштів). Ретроспективний аналіз виробничих і товарних запасів може виконуватися з використанням жорстко детермінованих факторних моделей. Особливому контролю й ревізії повинні зазнати залежані й неходові товари, що представляють собою один з основних елементів іммобілізованих ( тобто виключених з активного господарського обороту) обігових коштів. При аналізі недостач і втрат від псування товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу у встановленому порядку, необхідно вивчити їхній склад і причини утвору, постаратися встановити конкретних винуватців для стягнення з них заподіяного збитку. Потрібно також перевірити: умови зберігання цінностей; забезпечення їх схоронності по кількості і якості; кваліфікацію матеріально відповідальних осіб; чи запущений облік товарно-матеріальних цінностей; чи дотримуються правила проведення інвентаризацій і виявлення їх результатів.
Узагальнюючим показником фінансової стабільності є надлишок або недолік джерел коштів для формування запасів, обумовлений як різниця величини джерел коштів і величини запасів. При цьому мається на увазі забезпеченість певними видамиджерел (власними, кредитними й іншими позиковими), оскільки достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи кредиторську заборгованість та інші короткострокові зобов'язання й пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу й пасиву балансу.
Загальна величина запасівпідприємства дорівнює сумі величин по статтях запасів роздягнула II «Оборотні активи» бухгалтерського балансу (включаючи податок на додану ст-ть по придбаних цінностях, оскільки до прийняття його до відшкодування по розрахунках з бюджетом він повинен фінансуватися за рахунок джерел формування запасів). Нижче у формулах для позначення запасів використовується символ Z.
Для характеристики джерел формування запасів використовується кілька показників, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел: наявність власних обігових коштів, рівне різниці величини реального власного капіталу й суми величин внеоборотных активів (підсумок роздягнула I балансу «Внеоборотные активи») і довгострокової дебіторської заборгованості (див. розділ II балансу «Оборотні активи»):
EC=MC-F, де МС — реальний власний капітал; F — внеоборотные активи ( по залишковій вартості) і довгострокова дебіторська заборгованість; наявність довгострокових джерел формування запасів, одержуване з попереднього показника збільшенням на суму довгострокових зобов'язань (підсумок роздягнула IV балансу «Довгострокові зобов'язання»). Якщо цільові фінансування й вступу носять довгостроковий характер, то їх величина включається до складу довгострокових зобов'язань при розрахунку даного показника:
ЕТ=ЄС+КТ, де ЄС — наявність власних обігових коштів; КТ — довгострокові зобов'язання й цільові фінансування й вступу довгострокового характеру; загальна величина основних джерел формування запасів, рівна сумі довгострокових джерел (попередній показник) і короткострокових кредитів і позик (див. розділ V балансу «Короткострокові зобов'язання»). Якщо цільові фінансування й вступу носять короткостроковий характер, то їх величина додається до величини короткострокових кредитів і позик при розрахунку даного показника:
Е1 = ЕТ+К', де ЕТ — наявність довгострокових джерел формування запасів; К' — короткострокові кредити й позики й цільові фінансування й вступу короткострокового характеру.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
