|
Кредитоспроможність клієнта комерційного банку — здатність позичальника повністю й у строк розрахуватися по своїх боргових зобов'язаннях (основному боргу й відсоткам). На відміну від його платоспроможності вона не фіксує неплатежі за минулий період або на якусь дату, а прогнозує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу. Рівень кредитоспроможності клієнта визначає ступінь ризику банку, пов'язаного з видачею позички конкретному позичальникові.
Світова й вітчизняна банківська практика дозволила виділити критерії оцінки кредитного ризику й кредитоспроможності клієнта:
Під характером клієнта розуміється його репутація як юридичної особи, ступінь відповідальності за погашення боргу, чіткість його вистави про мету кредиту, відповідність цієї мети кредитній політиці банку.
Здатність запозичити кошти означає наявність у клієнта права подати заявку на кредит, підписати кредитний договір або вести переговори, дієздатність позичальника — фізичної особи.
Здатність заробляти кошти для погашення боргу в ході поточної діяльності визначається ліквідністю балансу, прибутковістю діяльності позичальника, його грошовими потоками.
Для такого критерію кредитоспроможності клієнта як капітал найбільш важливі два аспекти оцінки: достатність капіталу (аналізується на основі вимог до мінімального рівня капіталу й коефіцієнтів фінансового левериджу); ступінь вкладення власного капіталу в кредитуемую операцію (свідчить про розподіл ризику між банком і позичальником).
Під забезпеченням кредиту розуміється вартість активів позичальника й конкретне вторинне джерело погашення боргу (застава, гарантія, поручництво, страхування), передбачений у кредитному договорі. Якщо співвідношення вартості активів і боргових зобов'язань має значення для погашення позички в банку у випадку оголошення позичальника банкрутом, то якість конкретного вторинного джерела гарантує виконання позичальником його зобов'язань у строк при фінансових утрудненнях.
Умови, у яких відбувається кредитна операція (поточна або прогнозна економічна ситуація в країні, регіоні й галузі, політичні фактори), визначають ступінь зовнішнього ризику банку.
Останній критерій — контроль, тобто законодавча основа діяльності позичальника, відповідність характеру кредиту стандартам банку й органів нагляду.
Способами оцінки кредитоспроможності клієнта банку є:
Специфіка оцінки кредитоспроможності юридичних і фізичних осіб, великих, середніх і дрібних клієнтів визначає комбінацію застосовуваних способів оцінки.
Оцінка кредитоспроможності великих і середніх підприємств базується на даних балансу, звіту про прибутки й збитки, кредитній заявці, інформації про історію клієнта і його менеджерах. У якості методів оцінки кредитоспроможності використовуються система фінансових коефіцієнтів, аналіз грошового потоку, ділового ризику й менеджменту.
Фінансові коефіцієнти оцінки кредитоспроможності клієнтів комерційного банку
Вибір фінансових коефіцієнтів визначається особливостями клієнтури банку, можливими причинами фінансових утруднень, кредитною політикою банку. Можна виділити п'ять груп коефіцієнтів:
I — ліквідності;
II — ефективності, або оборотності;
III — фінансового левериджу;
IV — прибутковості;
V — обслуговування боргу.
Коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ) показує, чи здатний позичальник розрахуватися по боргових зобов'язаннях:
КТЛ = Поточні активи / Поточні пасиви.
Коефіцієнт поточної ліквідності припускає зіставлення поточних активів, тобто коштів, якими розташовує клієнт у різній формі ( кошти, дебіторська заборгованість нетто найближчих строків погашення, вартості запасів товарно-матеріальних цінностей і інших активів), з поточними пасивами, тобто зобов'язаннями найближчих строків погашення (позички, борг постачальникам, по векселях, бюджеті, робітникам та службовцям). Якщо боргові зобов'язання перевищують кошту клієнта, останній є некредитоспроможним.
Коефіцієнт швидкої (оперативної) ліквідності (КБЛ) розраховується в такий спосіб:
КБЛ = Ліквідні активи / Поточні пасиви.
Ліквідні активи — та частина поточних пасивів, яка швидко перетворюється в готівку, готову для погашення боргу. До ліквідних активів у світовій банківській практиці відносять кошти й дебіторську заборгованість, у російській практиці — і частина швидко реалізованих запасів. За допомогою коефіцієнта швидкої ліквідності прогнозують здатність позичальника швидко вивільняти з обороту кошти для погашення боргу банку в строк.
Коефіцієнти ефективності (оборотності) доповнюють коефіцієнти ліквідності й дозволяють зробити висновок більш обґрунтованим. Якщо показники ліквідності ростуть за рахунок збільшення дебіторської заборгованості й вартості запасів при одночаснім уповільненні їх оборотності, не можна підвищувати клас кредитоспроможності позичальника. Коефіцієнти ефективності розраховують так.
Оборотність запасів:
а) тривалість обороту в днях:
Середні залишки запасів у періоді / Одноденний виторг від реалізації;
б) кількість оборотів у періоді:
Виторг від реалізації за період / Середні залишки запасів у періоді.
Оборотність дебіторської заборгованості в днях:
Середні залишки заборгованості в періоді / Одноденний виторг від реалізації.
Оборотність основного капіталу (фіксованих активів):
Виторг від реалізації / Середня залишкова вартість основних фондів у періоді.
Оборотність активів:
Виторг від реалізації / Середній розмір активів у періоді.
Коефіцієнти ефективності аналізуються в динаміку, а також рівняються з коефіцієнтами конкуруючих підприємств і із середньогалузевими показниками.
Коефіцієнт фінансового левериджу
характеризує ступінь забезпеченості позичальника власним капіталом. Варіанти розрахунку цього коефіцієнта різні, але економічний зміст один: оцінка розміру власного капіталу й ступені залежності клієнта від притягнутих ресурсів. При розрахунку даного коефіцієнта враховуються всі боргові зобов'язання клієнта банку, незалежно від їхніх строків. Чим вище частка притягнутих коштів (короткострокових і довгострокових), тем нижче клас кредитоспроможності клієнта. Остаточний висновок роблять із урахуванням динаміки коефіцієнтів прибутковості.
Коефіцієнти прибутковості
характеризують ефективність використання всього капіталу, включаючи його притягнуту частину. Їхніми різновидами є наступні.
Коефіцієнти норми прибутки:
а) Валовий прибуток до сплати відсотків і податків / Виторг від реалізації або чисті продажі;
б) Чистий операційний прибуток (прибуток після сплати відсотків, але до сплати податків) / Виторг від реалізації або чисті продажі;
в) Чистий прибуток після сплати відсотків і податків / Виторг від реалізації або чисті продажі.
Коефіцієнти рентабельності:
а) Прибуток до сплати відсотків і податків / Активи або власний капітал;
б) Прибуток після сплати відсотків, але до сплати податків / Активи або власний капітал;
в) Чистий прибуток (прибуток після сплати відсотків і податків) / Активи або власний капітал.
Зіставлення трьох видів коефіцієнтів рентабельності показує ступінь впливу відсотків і податків на рентабельність підприємства.
Коефіцієнти норми прибутки на акцію:
а) дохід на акцію:
Дивіденди за простим акціями / Середня кількість простих акцій;
б) дивідендний дохід (%):
Річний дивіденд на одну акцію х 100 / Середня ринкова ціна однієї акції.
Якщо частка прибутку у виторзі від реалізації росте, збільшується прибутковість активів або капіталу, то можна не знижувати рейтинг клієнта навіть при погіршенні коефіцієнта фінансового левериджу.
Коефіцієнти обслуговування боргу (ринкові коефіцієнти) показують, яка частина прибутки поглинається процентними й фіксованими платежами. Загальна їхня сума розраховується в такий спосіб.
Коефіцієнт покриття відсотка:
Прибуток за період / Процентні платежі за період.
Коефіцієнт покриття фіксованих платежів:
Прибуток за період / (Відсотки + Лізингові платежі + Дивіденди за привілейованим акціями + Інші фіксовані платежі).
Методика визначення чисельника коефіцієнтів покриття відсотків і покриття фіксованих платежів залежить від того, ставляться процентні або фіксовані платежі на собівартість або сплачуються із прибутку.
Коефіцієнти обслуговування боргу особливе значення набувають при високих темпах інфляції, коли величина відсотків сплачених може наближатися до основного боргу клієнта або перевищувати його. Чим більше прибутки направляється на покриття відсотків сплачених і інших фіксованих платежів, тем менше її залишається для погашення боргових зобов'язань і покриття ризиків і тим гірше кредитоспроможність клієнта.
Фінансові коефіцієнти оцінки кредитоспроможності розраховують на основі прогнозних величин на планований період, середніх залишків по балансах на звітні дати. Показники на 1-е число не завжди відображають реальний стан справ. Тому у світовій практиці використовується система коефіцієнтів, що розраховуються на основі рахунку результатів (він містить звітні показники оборотів за період). Вихідний оборотний показник — виторг від реалізації.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
бойлер |
