|
Аналіз грошового потоку — метод оцінки кредитоспроможності клієнта комерційного банку, в основі якого лежить використання фактичних показників, що характеризують оборот коштів клієнта у звітному періоді. Цим він принципово відрізняється від методу оцінки кредитоспроможності клієнта на основі системи фінансових коефіцієнтів.
Аналіз грошового потоку укладається в зіставленні відтоку й припливу в позичальника за період, звичайно відповідний до строку ссуды, що испрашиваемой. При видачі позички на рік аналіз грошового потоку проводять у річному розрізі, на строк до 90 днів — у квартальному і т.д.
Елементами припливу коштів за період є:
1) прибуток, отримана в даному періоді;
2) амортизація, нарахована за період;
3) вивільнення коштів ( із запасів, дебіторської заборгованості, основних фондів, інших активів);
4) збільшення кредиторської заборгованості;
5) ріст інших пасивів;
6) збільшення акціонерного капіталу;
7) видача нових позичок.
У якості елементів відтоку коштів виділяють:
1) сплату податків, відсотків, дивідендів, штрафів і пенею;
2) додаткові вкладення коштів у запаси, дебіторську заборгованість, інші активи, основні фонди;
3) скорочення кредиторської заборгованості;
4) зменшення інших пасивів;
5) відтік акціонерного капіталу;
6) погашення позичок.
Різниця між припливом і відтоком коштів характеризує величину загального грошового потоку. Зміна розміру запасів, дебіторської й кредиторської заборгованості, інших активів і пасивів, основних фондів по-різному впливає на загальний грошовий потік. Для визначення цього впливу порівнюють залишки по статтях запасів, дебіторів, кредиторів і т.д. на початок і кінець періоду. Ріст залишку запасів, дебіторів і інших активів протягом періоду означає відтік коштів і показується при розрахунку зі знаком «–», а зменшення — приплив коштів і фіксується зі знаком «+». Ріст кредиторів і інших пасивів розглядається як приплив коштів («+»), зниження — як відтік («–»).
У визначенні припливу й відтоку коштів у зв'язку зі зміною основних фондів ураховуються ріст або зниження вартості їх залишку за період і результати реалізації частини основних фондів протягом періоду. Перевищення ціни реалізації над балансовою оцінкою є приплив коштів, а зворотна ситуація — відтік:
Приплив (відтік) коштів у зв'язку зі зміною вартості основних фондів = Вартість основних фондів на кінець періоду — Вартість основних фондів на початок періоду + Результати реалізації основних фондів протягом періоду.
Для аналізу грошового потоку беруть дані як мінімум за три минулі роки. Стійке перевищення припливу над відтоком коштів свідчить про кредитоспроможність клієнта. Коливання величини загального грошового потоку, короткочасне перевищення відтоку над припливом коштів говорить про більш низький рівень кредитоспроможності клієнта. Систематичне перевищення відтоку над припливом коштів характеризує клієнта як некредитоспроможного. Середня позитивна величина загального грошового потоку (перевищення припливу над відтоком коштів) використовується як межа видачі нових позичок. Зазначене перевищення показує, у якому розмірі клієнт може погашати за період боргові зобов'язання.
На основі співвідношення величини загального грошового потоку й розміру боргових зобов'язань клієнта (коефіцієнт грошового потоку) визначають його клас кредитоспроможності: клас I — 0,75; клас II — 0,30; клас III — 0,25; клас IV — 0,2; клас V — 0,2; клас VI — 0,15.
Оцінка кредитоспроможності підприємств малого бізнесу
Кредитоспроможність дрібних підприємств також оцінюється на основі фінансових коефіцієнтів кредитоспроможності, аналізу грошового потоку й оцінки ділового ризику.
Використання банком фінансових коефіцієнтів і методу аналізу грошового потоку утруднене через стан обліку й звітності в цих клієнтів банку. У підприємств малого бізнесу, як правило, немає ліцензованого бухгалтера. Видатки на аудиторську перевірку для цих клієнтів банку недоступні, аудиторського підтвердження звіту позичальника ні, у зв'язку із чим оцінка кредитоспроможності клієнта базується не на його фінансовій звітності, а на знанні працівником банку даного бізнесу. Останнє припускає постійні контакти із клієнтом: особисте інтерв'ю з ним, регулярне відвідування підприємства.
У ході особистого інтерв'ю з керівником дрібного підприємства з'ясовуються мета позички, джерело й строк повернення боргу. Клієнт повинен довести, що кредитуемые запаси на певний термін знизяться, а кредитуемые витрати будуть списані на собівартість реалізованої продукції.
Ще одна особливість малих підприємств: їх керівниками й працівниками нерідко є члени однієї родини або родичка; особистий капітал власника часто змішується з капіталом підприємства. При оцінці кредитоспроможності дрібного клієнта враховується фінансове становище власника, обумовлене по даним особистого фінансового звіту.
Система оцінки банком кредитоспроможності дрібних позичальників складається з наступних елементів:
Оцінка кредитоспроможності фізичної особи
Оцінка кредитоспроможності фізичної особи заснована на співвідношенні ссуды, що испрашиваемой, і його особистого доходу, загальній оцінці фінансового становища позичальника й вартості його майна, складу родини, особистісних характеристиках, вивченні кредитної історії. Виділяють три основні методи оцінки кредитоспроможності фізичної особи:
1) скорринговая оцінка;
2) вивчення кредитної історії;
3) оцінка за фінансовими показниками платоспроможності.
При скорринговой оцінці визначається система критеріїв і відповідних їм показників здатності позичальника повернути банку основний борг і відсотки, показники оцінюються в балах у межах установленого банком максимуму, загальна бальна оцінка кредитоспроможності. Відомі різні моделі скорринговой оцінки кредитоспроможності фізичної особи.
У моделі, побудованої на оцінці в балах системи окремих показників, значимість показників кредитоспроможності фізичної особи пределяется через диференціацію рівня максимальної бальної оцінки.
Модель, що групує інформацію про показники кредитоспроможності фізичної особи. Наприклад, «Паризький кредит» виділяє в скорринговой оцінці доцільності видачі споживчого кредиту три розділи:
1) інформація із кредиту;
2) дані про клієнта;
3) фінансове становище клієнта.
Клас кредитоспроможності фізичної особи можна визначити на основі моделі, що містить шкалу балів, яка будується залежно від значення показника кредитоспроможності.
Залежно від класу банк визначає шкалу граничних строків і суми кредиту (% від річного доходу клієнта).
Оцінка кредитоспроможності на основі вивчення кредитної історії фізичної особи
У США основа оцінки кредитоспроможності фізичної особи — вивчення його кредитної історії, пов'язаної з покупкою товарів у кредит. Банк використовує відомості, що втримуються в заяві на видачу позички: ім'я, адреса місця проживання, номер карти соціального забезпечення. На основі цих параметрів збирають дані в банків, організацій, що випускають кредитні картки, власників будинків про випадки неплатежу, їх тривалості, способі погашення заборгованості й становлять кредитну історію.
Для одержання банками інформації про кредитну історію фізичної особи в України з ініціативи комерційних банків створюється спеціалізоване бюро.
Оцінка кредитоспроможності фізичної особи на основі фінансових показників його платоспроможності
В основі показників платоспроможності лежать дані про дохід фізичної особи й ступені ризику втрати цього доходу. Ощадбанк України при видачі одноразової позички розраховує платоспроможність індивідуального позичальника на базі даних про середньомісячний дохід за попередні шість місяців, який визначається по довідці про заробітну плату або по податковій декларації. Дохід зменшується на обов'язкові платежі й коректується на коефіцієнт, який диференціюється залежно від величини доходу ( від 0,3 до 0,6). Чим більше дохід, тим більше коректування.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
