|
Грошовий обіг являє собою процес безперервного руху грошей у наявній і безготівкової формах. Таке визначення відповідає втримуванню сучасного грошового обігу, де рух роблять саме гроші, а не різні замінники або сурогати грошей.Сучасний же грошовий обіг відбувається за допомогою грошових одиниць (у готівково-грошовому й безготівковому обіг), що не володіють вартістю, рівної їхньому номіналу. Тому вартісним зараз можна вважати тільки товарний оборот. Платіжний оборот - процес руху коштів платежу, застосовуваних у даній країні. Він включає не тільки рух грошей як коштів платежу в готівково-грошовому й безготівковому обіг, але й рух інших коштів платежу Грошовийобіг є, отже, складовою частиною платіжного обороту. Грошовий обіг, що включає оборот готівки, у свою чергу, служить складовою частиною грошового обігу. Обіг грошових знаків припускає їхній постійний перехід від одних юридичних або фізичних осіб до інших. Звертатися можуть тільки готівка. Рух грошової одиниці в безготівковому обігу відображається у вигляді записів по рахунках у банку. Під грошово-платіжним оборотом розуміється частина грошового обігу, де гроші функціонують як кошт платежу незалежно від того, безготівковий це оборот або наявний. Гроші, що перебувають в обороті, виконують три функції: платежу, обігу й нагромадження. Функцію заходу вартості гроші, що перебувають у грошовому обігу, не виконують. Цю функцію гроші виконали до входження в грошовий обіг при встановленні з їхньою допомогою цін на товари. Грошовий обіг складається з окремих каналів руху грошей між: центральним банком і комерційними банками; комерційними банками; підприємствами й організаціями; банками й підприємствами й організаціями; банками й населенням; підприємствами, організаціями й населенням; фізичними особами; банками й фінансовими інститутами різного призначення; фінансовими інститутами різного призначення й населенням. По кожному із цих каналів гроші роблять зустрічний рух. Структуру грошового обігу можна визначати по різних ознаках. З них найпоширенішим є класифікація грошового обігу залежно від форми функціонуючих у ньому грошей. За цією ознакою грошовий обіг підрозділяється на безготівковий і готівково-грошовий обороти. Класифікації грошового обігу залежно від характеру відносин, які обслуговує та або інша частини грошового обігу; грошовий обіг розбивається на три частини: грошово-розрахунковий оборот, який обслуговує розрахункові відносини за товари й послуги й по нетоварних зобов'язаннях юридичних і фізичних осіб; грошово-кредитний оборот, що обслуговує кредитні відносини в господарстві; грошово-фінансовий оборот, що обслуговує фінансові відносини в господарстві. Нарешті, можна класифікувати грошовий обіг залежно від суб'єктів, між якими рухаються гроші. За цією ознакою структура грошового обігу буде така: оборот між банками (міжбанківський оборот); оборот між банками і юридичними й фізичними особами (банківський оборот); оборот між юридичними особами; оборот між юридичними й фізичними особами; оборот між фізичними особами. Емісія готівки. Емісія готівки являє собою їх випуск в обіг, при якім збільшується маса готівки, що перебуває в обігу. Монополія на емісію готівки належить державному центральному банку, який
прогнозують розмір передбачуваної емісії,
Емісія готівки здійснюється децентралізоване. Це пов'язане з тим, що потреба комерційних банків (саме вона визначає розмір емісії) у готівці залежить від потреби в них юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються цими банками, а вона постійно міняється. Емісію готівки проводять ЦБ і його розрахунково-касові центри (РКЦ). Для емісії готівки в розрахунково-касових центрах відкриваються резервні фонди й оборотні каси. У резервних фондах зберігається запас грошових знаків, призначених для випуску їх в обіг, у випадку збільшення потреби господарства даного регіону в готівці. Ці грошові знаки не вважаються грішми, що перебувають в обігу, оскільки вони не роблять рухи, є резервом.Гроші в оборотній касі перебувають у постійному русі; вони вважаються грішми, що перебувають в обігу. Якщо сума вступів готівки в оборотну касу розрахунково-касового центру перевищує суму видач грошей з неї, то гроші вилучаються з обігу. При цьому вони переводяться з оборотної каси РКЦ у її резервний фонд.Резервними фондами РКЦ розпоряджаються керування Центрального банку України. Якщо в результаті дії банківського мультиплікатора в даного комерційного банку зростає величина грошей на депозитних рахунках, то в результаті: а) збільшується й потреба клієнтів у готівці;б) збільшується вільний резерв комерційного банку.Розрахунково-касові центри зобов'язано видавати комерційним банкам безкоштовно готівка в межах їх вільних резервів. Тому, якщо в більшості комерційних банків, що обслуговуються РКЦ, зросте потреба в готівці, а вступу грошей у їхні операційні каси еквівалентно не зросте, то РКЦ змушений буде збільшити випуск готівки в обіг. Для цього він на основі дозволу керування Центрального банку перекаже наявні гроші з резервного фонду в оборотну касу РКЦ. Для даного РКЦ це буде емісійною операцією, хоча в цілому по країні емісії готівки може й не відбутися.При здійсненні емісії одним РКЦ інший РКЦ може в той же час додатково вилучити аналогічну суму готівки, тому загальна маса грошей в обігу може й не змінитися. Відомостями про те, відбулася або не відбулася в даний день емісія, розташовує тільки Правління Центрального банку, де складається щоденний емісійний баланс.Гроші, эмитируемые РКЦ в обіг, зроблять в операційні каси комерційних банків, звідки будуть видані клієнтам цих банків, тобто зроблять або в каси підприємств, або безпосередньо населенню. При цьому гроші списуються з рахунків клієнтів до запитання.Отже, готівка трансформуються з безготівкових грошей, що перебувають на депозитних рахунках, і являють собою складову частину грошової маси, створеної комерційними банками, у результаті дії механізму банківського мультиплікатора. В України на частку готівки доводиться 1/3 усієї грошової маси.
Емісія проводиться: •безготівкових грошей — системою комерційних банків; •готівки — Банком України.
При цьому первинна емісія безготівкових грошей. Перш ніж готівка з'являються в обороті, вони повинні відображатися у вигляді записів на депозитних рахунках комерційних банків.
Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки шляхом записів по рахунках у банках ( без участі реальних (готівки) грошових знаків), коли гроші списуються з рахунку платника й зараховуються на рахунок одержувача.
Посредствам платіжного доручення ( найпростіша й розповсюджена форма розрахунків). При цій формі платник представляє в обслуговуючий його банк платіжний документ, що містить простої й нічим не обумовлене доручення про відрахування певної суми зі свого рахунку на рахунок… одержувача.
Переваги:
·простий документообіг
·максимальне зближення моменту передачі товарів і одержання платежу
Недоліки: - відсутність чітких гарантій платежу, що залежать від порядності й фінансового становища платника. З метою гарантії платежу постачальник може ввести в умови угоди акцепт платіжного доручення, який здійснюється банком платника шляхом депонування суми доручення на банківському корсчете. Розрахунки по інкасо
являють собою банківську операцію, за допомогою якої банк ( банкиемітент) з доручення й за рахунок клієнта на підставі розрахункових документів здійснює дії по одержанню від платника платежу, для чого банкиемітент має право залучати інші банки.
Дані розрахунки здійснюються на підставі:
•
інкасових доручень, оплачуваних у безперечному порядку;
•
платіжних вимог, оплата яких може проводитися:
• за розпорядженням платника (з акцептом);
• або без його розпорядження (у безакцептному порядку).
Банк, що прийняв на інкасо розрахункові документи, після перевірки, зобов'язується доставити їх по призначенню у виконуючий банк. Дане зобов'язання, а також порядок і строки відшкодування витрат по доставці розрахункових документів відображаються в договорі банківського рахунку із клієнтом.
В інкасовім дорученні втримується докладна вказівка по здійсненню операції.
У ньому приводяться:
• повні реквізити й адреса платника;
• сума платежу;
• найменування валюти платежу;
• список прикладених документів і порядковий номер кожного;
• умови передачі документів платникові ( проти платежу або акцепту);
• час вручення документів.
Інкасова сума за винятком комісії й інших застережених видатків без якої-небудь затримки надається в розпорядження тієї особи, від якого отримано інкасове доручення.
Посредствам плат вимог, заліку зустрічних вимог.
Платіжна вимогаедоручення(аналог чекового обігу, але без попередньої згоди банку на здійснення платежу). постачальник товару надає в банк платника розрахункові й відвантажувальні документи. Банк ухвалює вимогуедоручення лише при наявності в платника необхідної суми й передає ці документи на акцепт платникові. У випадку одержання акцепту (згоди) здійснюється платіж, а при його відсутності документи вертаються постачальникові з мотивованою відмовою.
Взаємозаліки.
У складній системі хоз.зв'язків періодично виникають взаємні зобов'язання, при цьому немає необхідності здійснювати зустрічні платежі, а розрахунки здійснюються шляхом перерахування з розрахункового рахунку підприємства на рахунок його контрагента тільки різниці (сальдо) зустрічних вимог.
Бувають:
Зобов'язання оформляється договорами заліку й актами понад заборгованість із додатком усіх документів на підтвердження виникнення зобов'язання, тому що повинен виконаються принцип документального оформлення безготівкових зобов'язань.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
