|
Грошова маса - сукупність купівельних, платіжних і накопичувальних коштів, що обслуговує економічні зв'язки, що належить фізичним і юридичним особам, а також державі. Це важливий кількісний показник руху грошей.
На початку XX століття при золотому обігу структура грошової маси була в розвинених країнах така: золоті монети становили 40% банкноти й інші кредитні гроші - 50 % і залишки на рахунках кредитних установ 10%. Напередодні першої світової війни відповідно 5%,22%,67%. Поступово золоті гроші повністю зникли з обігу положення, що панує, зайняли нерозмінні кредитні грошу, які стали виступати в наявній і безготівковій формі.
Для аналізу зміни руху грошей на певну дату й за певний період у фінансовій статистиці стали використовувати спочатку в економічно розвинених країнах, а потім і в нашій країні грошові агрегати: А/а,А//.А/г,А/з,А/.,.
Агрегат Л/ про включає готівку в обігу: банкноти, металеві монети, білети державної скарбниці ( у деяких країнах Леталлические монети дозволяють здійснювати дрібні угоди. Чеканяться з дешевих металів. Реальна вартість монети значно ниж юминальной, щоб не допустити їхнє переплавлення з метою прибуткового продажу у вигляді злитків.
Переважна роль належить банкнотам. Білети державної скарбниці (паперові гроші) випускаються в слаборозвинених країнах.
Агрегат А/; = А/в + кошти на поточних рахунках банків. Кошту на рахунках банків можуть використовуватися в безготівковій формі, чере •рансформацию в готівку й без перекладу на інші рахунки. Для розрахунків за допомогою коштів на цих рахунках їх власники виписую иатежные доручення або чеки й акредитиви.
Агрегат А/г= m{ + термінові й ощадні депозити в комерційних банках, а також короткострокові державні цінні папера.
Агрегат Му = А/г, + ощадні вклади в спеціалізованих кредитних установах, а також цінні папера, що звертаються н (енежном ринку, у тому числі, комерційні векселі, що виписуються підприємствами. Ця частина коштів, вкладена в цінні папери, створюється н)анковской системою, але перебуває під її контролем.
Агрегат а/( =
m] + різні форми депозитів у кредитних установах.
Між агрегатами необхідна рівновага, інакше відбувається порушення грошового обігу. Практика показує, що равновеси lacrynaer при А/г > Mi ; воно зміцнюється при А/г + Ms >А//. У цьому випадку грошовий капітал переходить із наявного в безготівковий.
Самостійним компонентом грошової маси є грошова база. Вона містить у собі агрегат Mg + кошти :асах банків, обов'язкові резерви банків і їх кошту на кореспондентських рахунках у ЦБ.
Аналіз структури й динаміки грошової маси має велике значення при виробленні центральними банками орієнтирів кредитно (енежной політики. Центральний Банк України щорічно при формуванні основних напрямків грошово-кредитної політики устанавливае 1елевой орієнтир для росту грошового агрегату А/г (сукупний обсяг грошової маси).
Закон ст-ти й форма його появи в сфері обігу - закон ден обращ - характерні для всіх суспільних формацій, у яких сущщют товарно-грошові відносини. Аналізуючи шляху розвитку форм вартості й буд. обігу, К. Маркс відкрив закон буд.о., сутність кіт выраж у тому, що кіллу грошей, необхідний д|вып ф-і ср-ва обігу, повинне бути дорівнює сумі цін реалізованих товарів, діленої на число оборотів (швидкість обігу) однойменних буд. единиц. закон буд.о. виражає економічну взаємозалежність між масою товарів, що звертаються, рівнем їх цін і швидкістю обігу грошей.
Ідея: грошей повинне бути рівно стільки скільки є товарів, але треба відняти: те що продане в кредит, взаимоучеты й додати кредити З розвитком товарного произова, про обрбя, використання грошей у ф-і ср-ва платежу закон буд.о. здобуває след. вид:
КіллУ грошей, необхідних у каччве ср-ва обігу й ср-ва платежу = (сума цін реалізованих товарів і послуг — сума цін товарів, поданих у кредит, строк оплати яких не настав + сума платежів по зобов'язаннях — сума платежей, що взаимопогашающихся) / середнє число оборотів грошей як ср-ва обігу й ср-ва платежу.
М=(PQ –K + a – b)/V
Потреба хоззва в грошах визначається також рівнянням цін на товари й послуги. Зворотний вплив на кіллу грошей, необхідних для обігу, виявляють:
- ступінь розвитку кредиту, тому що чому більша частина товарів продається в кредит, тем менше кіллу грошей потрібно в обігу
- розвиток безготівкових розрахунків
При металевому обігу кіллу грошей у ньому регулювалося стихійно, за допомогою грошей у ф-і нагромадження скарбу: якщо потреба в грошах скорочувалася, то зайві гроші (золоті монети) ішли зі звернення до скарбів, якщо збільшуваласялпроисходи приплив грошей в обіг зі скарбів. Отже, кіллу грошей в обігу завжди підтримувалося на необхідному рівні. При обігу розмінних на золото банкнот можливість їх вільного розміну на метал виключає знаходження в обігу їх зайвого кол-ва.
Якщо обіг обслуговується банкнотами, не розмінними на золото, або б.д. ( білетами державної скарбниці), то обіг н.д. відбувається відповідно до закону паперово-грошового обігу: «Специфічний закон обігу б.д. може виникнути лише з відношення їх до золота, лише з того, що вони є представниками останнього. І цей закон зводиться до того, що випуск б.д. повинен бути обмежений тем їх кіллом, у якому дійсно зверталося б символічно представлене ними золото».
( коли кіллу випущених б.буд. буде рівно теоретичному кіллву золотих грошей, необхідному для обігу, ніяких негативних явищ не виникнетпаперові гроші або нерозмінні банкноти будуть справно відігравати роль буд.з., тобто заступників золотих грошей. Зазначена вимога забезпечує стабільність грошей і має чинність у всіх общбх формаціях, де сущщет д. обіг.
Вартість, що представляється кожної б-д одиницею, відповідає ст-ти того кол-ва золота, яке необхідно для обігу, діленої на кіллв, що перебувають в обігу б.д.
Нічим не обмежена емісія грошей приводить до порушення цього закону, переповненню сфери грошового обігу зайвими грошовими знаками і їх знеціненню.
Умови й закономірності підтримування грошового обігу визначаються взаємодією двох факторів: потребами хоззва в грошах і фактичним вступом грошей в оборот. Якщо в обороті більше грошей, чим потрібно хоззву, це веде до їхнього знецінення— зниженню купівельної спроможності буд. одиниці.
Рівняння Ф
MV = PQ МмМ - грошова маса, тільки для металевого обігу. Н. 20 століття.
Грошовий обіг - це використання грошей у функції кошту платежу й кошту обігу. Факторами, що визначають необхідну кількість грошей для виконання ними функції кошту обігу, є:
- кількість проданих на ринку товарів (P);
- сума платежів по зобов'язаннях (a);
- сума цін товарів, проданих у кредит (K);
- сума взаимопогашаемых зобов'язань (b);
- швидкість обігу однойменної грошової одиниці (V).
На підставі закономірностей товарного обігу К.Маркс сформулював загальний закон грошового обігу:
PQ - K + a - b
V
де PQ - сума цін реалізованих товарів і послуг;
M - кількість грошей, необхідних для обігу.
Із закону випливає принцип грошового обігу ( ДО)- обмеження грошової маси потребами обороту. Відхилення від загального закону обігу обумовлене функціонуванням не повноцінних грошей, а знаків вартості. У результаті випуск паперових грошей, що перевищує межі потреб, спричиняє підвищення загального рівня товарних цін. Потреба господарства в грошах залежить від попиту підприємств, держави й приватних осіб на купівельні й платіжні кошти, а також на кошти нагромадження.
Кількість грошей в обігу залежить від цін товарів, тому що останні, будучи грошовим вираженням товарних стоимостей, складаються до обігу, в обіг же повинне надходити кількість грошей, необхідне для реалізації даної суми товарних цін.
На грошову масу впливають два фактори: кількість грошей і швидкість їх обороту.
Кількість грошової маси визначається державою – емітентом грошей, його законодавчою владою. Ріст емісії обумовлений потребами товарного обороту й держави. В України головна причина збільшення грошової маси – держава, величезний дефіцит федерального бюджету, який у значній мірі погашався протягом 1992 – 1994 рр. випуском грошей в обіг. Товарний оборот у той же час у реальнім вираженні навіть скоротився через падіння темпів проведення.
Інший фактор, що впливає на грошову масу, – швидкість обігу
грошей, тобто їхній інтенсивний рух при виконанні ними функцій обігу й платежу. Для розрахунку цього показника використовують непрямі методи, у тому числі:
- швидкість руху грошей у кругообігу вартості суспільного продукту або кругообігу доходів визначається як відношення: ВНП/грошова маса
Цей показник свідчить про зв'язок між грошовим обігом і процесами економічному розвитку;
- оборотність грошей у платіжному обороті визначається відношенням: Сума грошей на банківських рахунках/Середньорічна величина грошової маси в обігу
Цей показник свідчить про швидкість безготівкових розрахунків. Застосовуються й інші показники швидкості обороту грошей.
На швидкість обігу грошей впливають загальноекономічні фактори, тобто циклічний розвиток проведення, темпи його росту, рух цін, а також грошові (монетарні) фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівки й безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків, рівень процентних ставок за кредит на грошовому ринку, а також впровадження комп'ютерів для операцій у кредитних установах і використання електронних грошей у розрахунках. Крім цих загальних факторів, швидкість обігу грошей залежить від періодичності виплати доходів, рівномірності витрати населенням своїх коштів, рівня заощадження й нагромадження.
Збільшена грошова маса при тому ж обсязі товарів і послуг на ринку веде до знецінення. грошей, тобто в остаточному підсумку є одним з факторів інфляційного процесу.
Кількість грошей, необхідне для виконання функції грошей як кошту обігу, залежить від трьох факторів:
1. кількості проданих на ринку товарів і послуг (зв'язок пряма);
2. рівня цін товарів і тарифів (зв'язок пряма);
3. швидкості обігу грошей (зв'язок зворотний).
Усі фактори визначаються умовами проведення. Чим більше розвинений суспільний поділ праці, тим більше обсяг продаваних товарів і послуг на ринку; чим вище рівень продуктивності праці, тем нижче вартість товарів і послуг і ціни.
Кількість грошей для обігу й платежу визначається наступними умовами:
1. загальним обсягом товарів, що звертаються, і послуг (залежність пряма);
2. рівнем товарних цін і тарифів на послуги (залежність пряма, оскільки чим вище ціни, тим більше потрібно грошей);
3. ступенем розвитку безготівкових розрахунків (залежність зворотна);
4. швидкістю обігу грошей, у тому числі кредитних (залежність зворотна).
Таким чином, закон, що визначає кількість грошей в обігу, має такий вигляд:
Кількість грошей, необхідних у якості кошту обігу й кошту платежу=(Сума цін реалізованих товарів і послуг - Сума цін проданих товарів у кредит, строк оплати по яких не настав+ Сума платежів по боргових зобов'язаннях - Сума платежів, що взаємно погашаються)/Середнє число оборотів грошей як кошту обігу, так і кошту платежу
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
