|
Аудит означає незалежну експертизу й аналіз фінансової звітності підприємств, банків, організацій, установ і інших суб'єктів ринкових відносин.
Ціль аудита – установлення реальності, повноти й вірогідності надаваної звітності, відповідність її чинному законодавству, а також вимогам, пропонованим до бухгалтерського обліку й фінансової звітності.
Особи, що перевіряють стан фінансово-господарчої діяльності компаній, фірм, установ, і інших комерційних структур, називаються аудиторами (у перекладі з латинського – слухач). Аудитор може працювати самостійно, маючи сертифікат про кваліфікацію, або як представник аудиторської фірми.
Аудиторські перевірки частіше здійснюють спеціальні аудиторські фірми, які виконують також консультаційну діяльність ( з питань комерційної, фінансової діяльності, веденню бухгалтерського обліку, організації внутрішнього контролю, по оподатковуванню й іншим питанням).
Найважливішою умовою розвитку цивілізованого ринку аудиторських послуг є відповідний рівень підготовки аудитора. Аудитор повинен мати бездоганну репутацію й високою кваліфікацією.
Ліцензію для банківського аудита видає Центральний банк. Проведення аудиторської діяльності без атестації й одержання ліцензії забороняється.
Діяльність банків специфічна. Вони працюють насамперед із притягнутими коштами, включаючи кошту населення. Ця обставина викликає необхідність особливого контролю над діяльністю банків з боку держави в особі банку України за законністю чинених ними операцій і їх фінансовим становищем.
Аудиторські перевірки характеризуються комплексністю, незалежністю, а також розробкою позитивних рекомендацій в інтересах засновників банку.
Банківський аудит, як і аудит взагалі, підрозділяється на зовнішній і внутрішній.
Зовнішній аудит здійснюється незалежними аудиторськими фірмами; його основною метою є підтвердження фінансового становища банку.
Внутрішній аудит можна розглядати як систему заходів безпеки банку з метою забезпечення захисту інтересів вкладників, збереження й досягнення конкретних результатів у діяльності банку.
Він включає сукупність планів банку, методів і процедур, застосовуваних усередині нього для захисту активів, збільшення прибутки, забезпечення чіткого виконання вказівок керівництва банку.
Внутрішній аудит організаційно представлений як структурний підрозділ банку й підкоряється керівникові банку.
Завдання внутрішнього аудита можуть бути різноманітними:
v перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку;
v перевірка правильності ведення рахунків по видатках і доходам банку (правомірність віднесення видатків на ті або інші статті, законність сформованого прибутку, своєчасність списання видатків по рахунках і т.д.);
v перевірка законності виконання окремих операцій і ін.
Вартість аудиторських послуг визначається договором, укладеним аудиторськими фірмами з банками. Договір може укладатися як на проведення разової перевірки, так і на аудиторське обслуговування протягом певного періоду.
Аудиторське підприємство при виконанні своєї роботи має право:
v одержувати від керівників банків і інших кредитних установ усі документи, що стосуються діяльності банків;
v бути присутнім на загальних зборах засновників (акціонерів) банків, засіданнях правлінь під час обговорення будь-якого питання, яке входить у компетенцію аудиторів;
v вимагати від будь-якого співробітника, що перевіряється банку таку інформацію й роз'яснення, які необхідні для виконання аудиторами своєї роботи;
v перевіряти в будь-який час усі первинні бухгалтерські документи контрольованого банку.
Аудиторська фірма зобов'язано надавати об'єктивний аудиторський висновок:
v про вірогідність даних бухгалтерського балансу банку на дату складання звіту;
v про відповідність бухгалтерського обліку вимогам нормативних документів;
v про дотримання банком банківського законодавства;
v про відповідність результатів фінансово-господарчої діяльності банку його звітності;
v про правильність оголошення оподатковуваному прибутку;
v про зловживання. У випадку їх виявлення надавати інформацію правоохоронним і фінансовим органам і ЦБ.
Аудиторська фірма може не підтвердити звітність банку, якщо: у ході аудита встановлені серйозні недоліки; на аудиторів виявлявся тиск; відсутня можливість установлення вірогідності звітності. Усі нюанси виявляються в аудиторському висновку. У такому випадку засновники й керівники банку зобов'язані в плині місяця від дати складання аудиторського висновку усунути виявлені недоліки й обставини, що заважають підтвердженню звітності, і представити виправлений звіт знову на розгляді аудиторській фірмі.
При виявленні незначних недоліків, не нанесших збитку інтересам держави, вкладників і засновників комерційного банку, аудиторська фірма підтверджує звітність, указавши в аудиторському висновку характер установлених недоліків.
Керівники аудиторських фірм і аудитори відповідають за підтвердження звітності банків у порядку, установленому для посадових осіб, що мають право підпису звітних документів.
Право перевірки діяльності банківських аудиторських фірм і аудиторів мають Центральний банк і його установи, а також інші державний контролюючі органі в межах їх компетенції, певної законодавством.
У випадку кількаразового неякісного проведення аудита, приховання фактів порушень комерційними банками законодавства Украиныцентральный банк має право відкликати ліцензію на проведення банківського аудита, після чого річні звіти комерційних банків з аудиторськими висновками, виданими аудиторськими фірмами й аудиторами, позбавленими ліцензій, установами Центрального банку не ухвалюються.
При виявленні некваліфікованого проведення аудиторської перевірки, приведшим до збитків для держави або для іншого економічного суб'єкта, за рішенням суду або за позовом Арбітражного суду, пред'явленого органам, що видали ліцензію, з аудитора або аудиторської фірми можуть бути стягнені: понесені збитки; видатки на проведення повторний огляду; штраф у сумі, установленої відповідним законодавством.
Зовнішній аудит взаємозалежний із внутрішнім аудитом. Насамперед оцінюється організація й дієвість внутрішнього контролю. При цьому встановлюються: ступінь об'єктивності внутрішнього аудита; незалежність; компетентність; обсяг виконуваних функцій.
Аудитори вивчають усю діяльність банку, що перевіряється. Для об'єктивної оцінки необхідно, насамперед, розглянути стан активних і пасивних операцій, які повинні: носити справжній характер; бути правильно оцінені; бути правильно відбиті в бухгалтерському звіті; законні.
Аудитор не несе відповідальності за складання звіту банком або будь-якою іншою фірмою.
Зовнішній аудит як елемент банківського нагляду.
На сучасному етапі в України контроль над комерційними банками здійснюється безпосередньо банком України, зовнішнім аудитом і службами внутрішнього контролю банків. Податковий контроль здійснюється міністерством по податках і зборам.
Згідно зі ст. 55 Закону від 02.12.1990 г. № 394-1 « Про Центральний банк України(банці України)» ЦБ є органом банківського регулювання й нагляду за діяльністю кредитних організацій.
Відповідно до поставлених завдань банк України встановлює обов'язкові для всіх кредитних організацій правила проведення банківських операцій, ведення бухгалтерського обліку, складання й вистави бухгалтерської й статистичної звітності, висуває кваліфіковані вимоги до керівників виконавчих органів, а також до головного бухгалтера кредитної організації.
Нормативи обов'язкових резервів комерційних банків і прямі кількісні обмеження їх діяльності є одним з основних інструментів і методів грошово-кредитної політики банку України. Центральний банк здійснює пруденциальный нагляд за діяльністю комерційних банків.
У відповідності зі ст. 4 Закону про Центральний банк ліцензії організаціям банківським аудитом, що займається, видає банк України.
Згідно з положенням від 23.12.1997 г. № 100П « Про порядок складання й вистави в банк України аудиторського висновку за результатами перевірки діяльності організації за рік», об'єктом аудиторської перевірки є річний звіт кредитної організації, а також звітність, що підлягає опублікуванню у відкритій пресі.
Аудиторська фірма самостійно визначає форми й методи перевірки таким чином, щоб вони відповідав цілям аудита й дозволили відбити в аудиторському висновку всі існуючі обставини. При цьому аудитори використовують наступні стандарти аудиторської діяльності: «Аудиторські докази», «Аудиторська вибірка», «дії аудитора при виявленні перекрученої бухгалтерської звітності», «Використання роботи експерта».
Особлива увага приділяється питанням оцінки зовнішнім аудитом служб внутрішнього контролю банком. Процес удосконалювання внутрішньобанківського керування катализировал банк Россі, що визначив Положенням від 28.08.1997 г. № 509 « Про організацію внутрішнього контролю в банках» загальний для всіх банків порядок організації внутрішнього контролю й поставив за обов'язок банкам створити у своїй структурі Службу внутрішнього контролю (СВК). Уведення цього документа було обумовлено як необхідністю часу, так і тиском міжнародних організацій, незадоволених станом нагляду за банківськими установами в України. Таке невдоволення підкреслювалося на різних переговорах і конференціях, у тому числі на міждержавному рівні й у ході переговорів із Всесвітнім банком і Міжнародним валютним фондом.
У ході перевірок відбувається необхідна класифікація служби внутрішнього контролю для відповідного планування аудиторських процедур. Така вимога визначена й відповідним аудиторським стандартом. Таким чином, висновки зовнішнього аудита про роль внутрішнього контролю комерційного банку повинне обов'язково ухвалюватися в увагу територіальними управліннями банку України для цілей адекватного реагування.
Система нагляду за фінансовими інститутами в України потребує значних змін, що також регулярно підкреслюється різними міжнародними фінансовими інститутами. Першочерговим завданням Центрального банку стає посилення банківського нагляду шляхом поліпшення якості й оперативності аналізу банківської звітності, уніфікації й спрощення процедур складання й вистави звітності, швидкої й ефективної діагностики банківських проблем, чіткості й вивіреності оперативних дій, контролю над виконанням приписань, уточнення економічних нормативів і інших вимог до банок.
Простого підтвердження вірогідності з боку зовнішнього аудита балансових даних і фінансового результату, відбитого у звітності банку, на сучасному етапі стає не досить. Сьогодні користувачів фінансовою інформацією хвилює не тільки питання про те, чи реальні цифри відбиті у звітності й чи відповідає бухгалтерський облік і проведені банком операції вимогам законодавства, необхідним стає незалежне слово аудитора про діяльність банку. Акціонерів, вкладників, кредиторів цікавить питання: чи правильно вони зробили, вклавши свої капітали в цей банк, наскільки стабільне положення цього банку, і в остаточному підсумку, чи треба вилучати вкладені кошти. Важливим є й питання про те, чи вимагається зміна колишнього керівництва банку у зв'язку з якимись негативними процесами в банку, які недоступні звичайному користувачеві інформації, але є досить явними для аудитора. Додатково вірогідність фінансових звітів цікавить: службовців банку, яким потрібні гарантії зайнятості, можливості росту кар'єри і т.д.; клієнтів – на предмет стимулювання своєї діяльності при побудові відносин з банком на довгостроковій основі; державні установи – у питаннях податкових відрахувань.
У такий спосіб повинне мінятися втримування банківського аудита. Поряд з тим, що аудитори повинні оцінювати правильність проведення банком усіх операцій, як бухгалтерських, так і економічних, більше уваги повинне приділятися тем учасникам, які вирішують саме існування банку.
Одним з основних аспектів організації банківського аудита є взаємовідношення аудиторських фірм і банку України. При цьому інструментом для визначення якості аудиторських висновків служать акти інспекційних перевірок. Однак перевірки банку України й аудиторських фірм не узгодяться, а протиставляються один одному. Зовнішній аудит банків не є необхідним елементом ефективного банківського нагляду, навпаки, банк України здійснює своєрідний нагляд за аудиторами. Про необхідність удосконалювання роботи в області нагляду територіальних установ банку України за діяльність аудиторських організацій говориться в листі банку України від 26.02.1999 г. № 766Т « Про організацію роботи в області банківського аудита». Представляється, що підхід Центрального банку до регулювання аудиторської діяльності аналогічний підхід до комерційних банок. Однак, різке погіршення показників діяльності комерційних банків, відкликання ліцензій майже в третини їх числа й продовження цього процесу змушує банк України підсилити свою наглядову стосовно комерційних банок функцію. Положення в банківській системі повинне оцінюватися об'єктивно й таке посилення повинне бути забезпечене не тільки роботою відповідних підрозділів ЦБ, його територіальними керуваннями, але й незалежними аудиторськими фірмами й діючою роботою внутрішнього аудита в банках. Банку України випливає по іншому оцінити роль банківських аудиторів і надати їм більше прав і можливостей для самостійної аналітичної роботи.
Внутрішній аудит – важлива умова поліпшення якості керування банками.
Ускладнення банківської діяльності, впровадження нових банківських послуг, установлення тісного міжбанківського співробітництва, розвиток ринку міжбанківських кредитів, з одного боку, і погіршення фінансового стану банків і клієнтури, виникнення періодично критичних ситуацій на міжбанківських грошових ринках – з іншої, вимагали зміцнення порядку керування діяльністю комерційних банків як із зовнішньої сторони – з боку Центрального банку, так і із внутрішньої – по коштах створення спеціальних підрозділів у структурі комерційних банків.
Важливим фактором, що визначає умови розвитку банківської системи, стало введення нових вимог по регулюванню діяльності кредитних організацій з боку банку України. Наближена до міжнародних стандартів регулювання банківської діяльності, Інструкція № 1 ставить банки, що бажають зміцнити свої позиції на фінансовому ринку, перед необхідністю підвищення професіоналізму, розробки й строго дотримання внутрішніх правил керування й контролю за своєї діяльність.
Разом з тим в 1997 р. банк України розробив і затвердив Положення « Про організацію внутрішнього контролю в банках», яке передбачає загальний для всіх банків порядок організації внутрішнього контролю.
Становлення внутрішнього аудита комерційного банку, таким чином, стає центральною ланкою банківського менеджменту.
Для здійснення внутрішнього аудита в банку створюється спеціальний підрозділ – служба внутрішнього контролю. Діяльність відділів даної служби будуватися по спеціальній програмі конфіденційного характері, затвердженої Правлінням банку.
Відомості про службу внутрішнього аудита (порядок її утвору й повноваження) повинні відображатися в статутах банків.
У такий спосіб помінялася організаційна структура комерційного банку. Із другорядного, залежного підрозділу внутрішній аудит перетворився в одну із провідних структурних одиниць банку, очолювану заступником голови Правління банку. Звіт про роботу служби внутрішнього аудита обов'язково відображається у зведеному звіті комерційного банку. Заслуга Центробанку, майже в директивному порядку, що зобов'язав провести таку реорганізацію комерційних банків, безсумнівна. Без цього становлення внутрішнього аудита в банках затяглася б на тривалий час.
Основною метою внутрішнього аудита є захист інтересів інвесторів, банків і їх клієнтів, шляхом контролю над дотриманням співробітниками банку законодавчих і нормативних актів, забезпечення належного рівня банківської діяльності, яка повинна відповідати проведених банком операцій і мінімізації ризиків.
Для досягнення поставленої мети служба внутрішнього контролю повинна забезпечити координацію дій усіх підрозділів банку й, насамперед, забезпечувати дотримання всіма службами й співробітниками банку федерального законодавства й відповідних нормативних актів, а також внутрішніх документів, що визначають економічну політику банку. Для цього необхідна розробка всіх необхідних нормативних матеріалів про підрозділи банку й службових обов'язках співробітників. Здійснення контролю за допомогою регулярних перевірок діяльності підрозділів банку й окремих співробітників дає можливість з'ясувати ступінь відповідності їх дій і результатів роботи вимогам законодавства, нормативних актів, внутрішніх документів, посадових інструкцій, внесених змін у документи, що регламентують права й обов'язку співробітників.
Повинна перевірятися також правильність ведення працівників первинної документації, здійснення в повному обсязі встановлених у банку процедур звірення, узгодження й візування документів, а також формування на базі первинних документів балансових і звітних даних.
Міняється характер і мети керування банком. Від рішення багато в чому випадкових, спонтанних ситуацій на ринку цінних паперів, кредитів, валюти й різного роду банківських послуг банки переходять до вироблення довгострокової політики. Роль внутрішнього аудита в розробці перспективної програми розвитку банка висока. Він повинен забезпечувати оцінку стану системи прийняття рішень у банку й відповідність обраної тактики розвитку комерційної діяльності банку цілям, певним його акціонерами (учасниками) і закріпленими відповідними документами.
Рішення даного завдання припускає прийняття акціонерами (учасниками) банку концепції розвитку кредитної організації в поточному фінансовому році з кількісними і якісними критеріями діяльності банку.
Служба внутрішнього контролю повинна надавати керівництву банку висновок про реалістичність досягнення банком поставлених цілей, а також пропозиції про систему внутрішніх організаційних заходів, які необхідно почати для їхнього досягнення. Цей висновок повинний базуватися на попередньому аналізі динаміки результатів фінансово-господарчої діяльності банку, точності фінансового планування, прогнозування й оптимізації основних банківських ризиків.
Особлива увага повинна бути приділене розгляду всіх аспектів здійснення кредитної політики з більш докладним вивченням питань, пов'язаних з наданням великих кредитів одному позичальникові або групі зв'язаних позичальників, що приводить до концентрації кредитних ризиків.
Внутрішній контроль при здійсненні фінансових операцій повинен бути спрямований на:
v дотримання індивідуальних лімітів відкритих позицій дилерів і брокерів, обсягів видаваних і приваблюваних однією особою ресурсів;
v установлення обсягу операцій і угод, понад який рішення про проведення угоди або операції ухвалюються вищим керівником або постійно діючим колегіальним органом (кредитним комітетом, Правління й т.п.).
Одним з важливих елементів діяльності служби внутрішнього аудита є ознайомлення керівництва банку з усіма порушеннями в діяльності підрозділів і окремих співробітників, розробка й прийняття своєчасних і ефективних рішень, спрямованих на усунення виявлених недоліків і порушень у діяльності банку.
На цьому етапі співробітники служби внутрішнього контролю повинні мати право видавати тимчасові ( до рішення керівництва банку) приписання з метою недопущення дій, результатом яких може стати порушення федерального законодавства, нормативних актів, стандартів професійної діяльності, прийняття на себе банком надмірних ризиків, що може привести до серйозних фінансових втрат.
Важливе місце в діяльності служби внутрішнього аудита займає контроль над адекватним відбиттям операцій банку в обліку й звітності, відповідністю даних синтетичного й аналітичного бухгалтерського обліку, що відповідає й поставленої Центральним банком завданню забезпечення вірогідності надаваної кредитними організаціями інформації. Ця робота повинна сполучатися з добре організованим у багатьох банках наступному контролем.
Особлива увага необхідно приділити системам здійснення платежів і електронної обробки даних з метою забезпечення безпеки цих операцій, зменшення ризику збитків через системні помилки, втрату важливих даних, зловживань.
Як показують дані аудиторських перевірок, багато недоліків є в банків у справі забезпечення безпеки зберігання матеріальних і фінансових цінностей, схоронності активів, проведення раптових ревізій каси, застав, здійсненні контролю над складанням сейфів і охорони в банку дозволяє впорядкувати багато сторін організації банківської діяльності.
Якість контрольної й організаційної роботи служби внутрішнього аудита набагато підвищується за умови тісної, ефективної взаємодії із зовнішніми аудиторами, органами державного регулювання й нагляду з питань пруденциальной діяльності, вірогідності обліку й звітності, попередження й усунення порушень співробітниками банку законодавства, нормативних актів і стандартів професійної діяльності.
Служба внутрішнього аудита повинна також проводити перевірку діяльності банківської мережі, здійснювати регулярні внутрішні аудиторські перевірки структурних підрозділів ( у тому числі філій і представництв) відповідно до затвердженого плану. Ця сторона роботи внутрішнього аудита придбала особливе значення в умовах злиття банків, появи великої кількості філій.
Внутрішній аудит, будучи первинною формою банківського контролю, став основою всієї системи керування комерційними банками. У комбінації з іншими елементами системи керування: прогнозування, аналізом, стимулюванням контроль забезпечує комплексність у керуванні.
Створюючи прозоре інформаційне поле, внутрішній аудита сприяє більш глибокому й обґрунтованому аналізу діяльності банку, створенню слушної й ефективної системи стимулювання. Це відповідає загальноприйнятим міжнародним стандартам керування комерційними банками.
Внутрішній аудит дозволяє з'єднати інтереси різних підрозділів банку. Практика показує, що кредитні, валютні, фондові операції банку, як правило, не тільки роз'єднані, але й не завжди правильно враховуються при складання звітності. Дані аудиторських перевірок показують часті випадки недоглядів по облікові операцій із цінними паперами й валютою при розрахунках дотримання економічних нормативів, недотримання вимог Інструкції № 1 Центрального банку.
Цілеспрямована довгочасна політика розвитку комерційного банку має на увазі також створення умов для впровадження нових видів банківських послуг. У цей час особливе актуальні такі послуги, як лізинг, траст, факторинг. Вони повинні допомогти розв'язати проблеми неплатежів, створення цивілізованого ринку цінних паперів, пожвавлення інвестицій. Реальність їх впровадження багато в чому залежить від підготовленості комерційних банків, як у частині наявності професійних кадрів, так і фінансових ресурсів. Створення таких передумов багато в чому залежить від успішної роботи служби внутрішнього аудита.
Становлення служби внутрішнього аудита допомагає розв'язати й іншу важливу для банківської системи проблему. Володіючи значною незалежністю, маючи прямій вихід на керівництво банку й Ради банку, а також контакти із зовнішнім аудитом і Центральним банком, внутрішній аудит здатний запобігти помилковим рішенням, які можуть спричинити створення фінансових проблем для банку.
Будучи системою економічного керування (, що включає сукупність принципів, методів і приймань керування), він стає істотним етапом у розвитку банківської сфери діяльності.
Пруденциальный банківський нагляд - правова процедура, спрямована на виявлення можливих складів правопорушень у сфері державного керування банківськими ризиками, що полягає з інформаційної стадії й ( при наявності в органа, що наглядає, достатніх даних про зроблене правопорушення) стадії розгляду й дозволу справи про правопорушення.
Здійснення процедури пруденциального банківського нагляду може бути забезпечене процесуальними примусовий заходами.
Пруденциальный банківський нагляд з боку Банку України за дотриманням кредитними організаціями норм інституту пруденциального регулювання, що є специфічною функцією керування кредитною організацією, спрямований на виявлення порушень установлених законом обмежень на банківську діяльність, права власності, розпорядження й користування своїм майном.
Процедури пруденциального банківського нагляду залежно від підстав їх здійснення можна класифікувати в такий спосіб: періодична (обов'язкова) процедура пруденциального банківського нагляду, здійснювана на основі, що періодично представляється органу нагляду звітності піднаглядним суб'єктом ( кредитною організацією); планова процедура пруденциального банківського нагляду, здійснювана з ініціативи органа нагляду як під час відсутності ознак правопорушення з боку піднаглядного суб'єкта, так і при наявності ознак правопорушення.
Пруденциальный банківський нагляд - це нагляд за дотриманням кредитними організаціями законодавства про державне керування банківських ризиків. Звідси випливає, що фінансові органі мають право перевіряти відповідність використання коштів держави (фінансів) їх цільовому призначенню розпорядниками й одержувачами бюджетних коштів, у чинність того що держава є власником коштів, а також здійснювати контроль (нагляд) за дотриманням кредитними організаціями законодавства про державне керування банківських ризиків. Таким чином, пруденциальный банківський нагляд частково збігається з державним фінансовим контролем.
Примусовий заходу, застосовувані в ході пруденциального банківського нагляду, підрозділяються на примусовий заходи, що забезпечують виконання всіх процедур пруденциального банківського нагляду, і заходу відповідальності.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
Дельфинарий Немо, Киев, Описание, адрес, телеоны, полное описание, карта проезда. - тут |
