Зовнішні джерела
|
Внутрішні джерела
|
Економічні звіти:
загальні прогнози;
ділова активність у сфері послуг;
урядова політика;
міжнародні аспекти.
|
Аналіз збільшення пасивів:
обсяги й ціни (абсолютний рівень і на основі спредов) пасивів, що збільшилися за період;
порівняння із планом/ бюджетом і даними за минулі періоди;
тенденції обсягу й спреда
|
Фінансові ринки:
процентні ставки, валютний курс і ціни акцій;
ситуація на вторинному ринку інструментів, випущених банком, і основними конкурентами;
розподіл кредитного ризику на вторинному ринку;
відсутність послідовності (інновації, інституціональні зміни);
приводи для дебатів і напруг
|
Відповідність регулюючим нормам:
капітал;
ліквідність;
межі по розбіжності строків;
межі по валютній позиції;
відповідність внутрішнім цілям фінансової структури.
Очікувані заходи щодо приведення фактичних даних у відповідність із внутрішніми й зовнішніми нормами й цільовими значеннями.
|
Регулювання, оподатковування й облік:
очікуваний вплив змін у регулюванні на гнучкість при керуванні пасивами;
витрати по змінах у регулюванні, оподатковуванні, обліку;
захист від несприятливих змін
|
Позиція по процентному ризикові:
поточна позиція;
аналіз чутливості поточної позиції до змін у процентних ставках;
очікувана зміна позиції від очікуваного збільшення діяльності;
чисте коректування, необхідна для підтримки (гіпотетичної) нейтральної позиції по ставці;
закриття нейтральних позицій при різних сценаріях руху процентних ставок
|
Перерахована вище інформація необхідна для того, щоб відповідні підрозділи банку, що займаються керуванням пасивами, могли:
1) установити поточні й майбутні ризики;
2) кількісно визначити величину ризиків на основі аналізу чутливості пасивів до змін процентних ставок, валютного курсу, інфляції й темпів росту;
3) проаналізувати результати й визначити дії, необхідні для підтримки необхідної сукупної позиції по балансу (позитивної, негативної, нейтральної до руху процентних ставок);
4) розробити подальші сценарії для визначення вартості проведених заходів, необхідних для підтримки заданої позиції, тобто оцінити можливі витрати або втрати й прийняти відповідні рішення, включаючи зміни в розроблених стратегіях.
Таким чином, керування пасивами забезпечується всією фінансовою політикою й стратегією банку.
Керування пасивами банку припускає розкриття двох взаємозалежних проблем: керування власним капіталом і керування притягнутими ресурсами. Розглянемо ці проблеми докладно.
Керування капіталом означає прогнозування його величини з урахуванням росту обсягу балансових і забалансових операцій, величини ризиків, прийнятих банком, дотримання встановлених нормативними актами пропорцій між різними елементами капіталу з метою досягнення встановлених банком параметрів.
Планування власного капіталу повинне здійснюватися на основі фінансового плану, хоча обмеження в області капіталу можуть значно вплинути на остаточний варіант прийнятої стратегії банку. На основі прогнозу виплати дивідендів визначається ймовірний розмір внутрішньо генерируемого капіталу, тобто сума прибутку, який може бути спрямована на приріст власного капіталу. Виходячи із планованого росту активів розраховується необхідна величина капіталу, приваблюваного за рахунок зовнішніх джерел.
Керування притягнутими ресурсами являє собою діяльність по формуванню й оптимізації структури ресурсів комерційних банків за рахунок залучення коштів фізичних і юридичних осіб, у тому числі інших банків, спрямовану на підтримку ліквідності як окремих банків, так і банківської системи в цілому. Керування пасивами на макрорівні здійснює Центральний банк країни, на мікрорівні воно здійснюється комерційними банками з метою одержання максимального прибутку й забезпечення ліквідності банку.
Керування притягнутими ресурсами включає:
- планування пасивних операцій – розробку депозитної політики банку й інших внутрішньобанківських документів, що регламентують пасивні операції;
- аналіз ресурсної бази банку (ключове завдання аналізу – правильно спрогнозувати строки знаходження в банку притягнутих ресурсів);
- організацію й регулювання діяльності по залученню ресурсів;
- контроль над здійсненням пасивних операцій і станом ресурсної бази банку.
Процес планування включає складання перспективних і поточних планів. Їхнє призначення полягає в тому, щоб забезпечити розуміння завдань по формуванню й оптимізації ресурсної бази, стратегії й тактики їх виконання, а також вистава про кінцеві результати діяльності й конкретних параметрах ризику, які може побрати на себе банк по пасивних операціях. При цьому ухвалюються в увагу вплив зовнішнього середовища, внутрішні проблем банку й наявні резерви росту.
Кожний комерційний банк повинен розробити, а потім строго дотримувати внутрішніх документів по залученню ресурсів, до складу яких можуть входити:
- депозитна політика банку (меморандум по депозитній політиці);
- політика по керуванню ліквідністю банку;
- процентна політика банку;
- облікова політика банку (розділ про відбиття операцій по залученню ресурсів і нарахуванню відсотків);
- положення про депозити юридичних осіб;
- положення про залучення міжбанківських кредитів і депозитів інших банків;
- положення про депозити фізичних осіб;
- положення про підрозділи банку, на які покладені функції по залученню ресурсів;
- правила внутрішнього контролю по протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом;
- інструкція про порядок здійснення депозитних операцій з юридичними особами;
- інструкція про порядок здійснення операцій по внесках фізичних осіб і ін.
Аналіз спрямований на оцінку діяльності банку в цілому й по окремих підрозділах і напрямкам на основі порівняння фактично сложившейся структури ресурсів із прогнозними даними, даними за минулі періоди й з результатами, досягнутими іншими банками. Матеріали аналізу дозволяють виявити позитивні й негативні тенденції в розвитку банку, втрати, невикористані резерви, недоліки в плануванні й прийнятті рішень.
Особливістю регулювання пасивних операцій банку є наявність державного нагляду за діяльністю банків, а також здійснення Центральним банком грошово-кредитного регулювання. Тому внутрішньобанківське регулювання пасивних операцій повинне забезпечувати дотримання вимог і нормативів, установлених органами державного нагляду, а також адекватність пасивних операцій комерційного банку проведеної Центральним банком грошово-кредитній політиці. Крім того, регулювання пасивних операцій може включати вдосконалювання організаційної структури банку, розробку нових і вдосконалювання діючих інструктивних і методичних матеріалів, коректування пріоритетів і методів здійснення банківської політики в області залучення ресурсів, вживання конкретних заходів по обмеженню ризиків.
Обов'язковою умовою раціонального функціонування системи керування є достовірна, своєчасна інформація з питань, пов'язаних із залученням ресурсів і потребами клієнтів.
До методів керування притягнутими ресурсами комерційного банку відносять аналіз притягнутих ресурсів банку й на його основі поліпшення структури притягнутих коштів; диверсифікованість ресурсів ( у тому числі введення нових видів депозитів і послуг), залучення нових клієнтів.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
