|
Однієї з найбільш серйозних проблем, з якими сталкиваютсякоммерческие банки, є ризик непогашення кредитів. Банки, природно,прагнуть мінімізувати цей ризик за допомогою різних способів обеспечениявозврата банківських позичок.
Забезпечення — это види й форми гарантованих зобов'язань заемщикаперед кредитором (банком) по поверненню кредиту у випадку його возможногоневозврата позичальником.
Необхідність ефективного використання кредитного обеспеченияпотребовала вдосконалення чинного законодавства в України. Різні аспекти забезпечення розглядаються в Цивільному кодексі, Основах цивільного законодавства. Федеральному законі « Про Центральномбанке (Банці України)», Федеральному законі « Про банки й банковскойдеятельности». АрбитражноцПроцесуальному кодексі, постановах Пленуму Верховного суду й пленуму Вищого арбітражного суду, а також рядедругих законів і підзаконних актів.
Цивільним кодексом передбачене, що виконання основногообязательства може підкріплюватися такими коштами забезпечення, як:застава, неустойка, банківська гарантія, поручництво, задаток, а такжедругими способами, передбаченими законом або договором.
Кожний з названих способів має мета змусити позичальника выполнитьсвои кредитні зобов'язання. Однак можлива й комбінація различныхспособов забезпечення (застави й банківської гарантії, задатку й страхованиявозврата кредиту і т.д.), що не суперечить закону.
Усі зобов'язання, що забезпечують, є додатковими до основномуобязательству, у розглянутому випадку — до кредитного зобов'язання. Инымисловами, основне зобов'язання визначає долю дополнительныхобязательств, тому:
— при припиненні дії основного зобов'язання (кредитного договору)припиняється дія додаткового зобов'язання (застави, застави,поручництва і т.д.), крім банківської гарантії, яка не залежить отосновного зобов'язання;
— при погашенні частини кредиту й за згодою кредитора може бытьпропорционально зменшена сума (обсяг) зобов'язання, що забезпечує.
У той же час, якщо угода про зобов'язання, що забезпечує, по темили іншим причинам втрачає чинність, те це не спричиняє недейственностьосновного зобов'язання ( за кредитним договором).
Зворотність – один з основних принципів при кредитуванні. Повернення кредиту залежить як від позичальника ( від його кредитоспроможності й сумлінності), так і від кредитора ( від правильно обраного їм методу кредитування, від прийнятного розміру позички й розумності кредитних умов).
Формою забезпечення зворотності кредиту може бути:
1. джерело погашення боргу (виторг від реалізації продукції, майно позичальника, одержання позики) є реальним і достатнім лише для кредитоспроможного позичальника;
2. юридично оформлені права кредитора на використання джерела погашення боргу (застава майна й прав, поручництво, банківська гарантія).
Методика оцінки фінансового стану позичальника й перспективи зворотності кредитів класифікуються за наступними критеріями:
Клас А – фінансова діяльність дуже успішна й дає можливість погашати основну суму боргу й відсотки по ньому у встановлений термін. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі буде здійснюватися на такому високому рівні.
Клас Б – фінансова діяльність гарна або дуже гарна, однак, неможливо підтримувати її протягом тривалого періоду часу.
Клас В – фінансова діяльність задовільна або спостерігається чітка тенденція до погіршення.
Клас Г – фінансова діяльність погана й спостерігається її чітка циклічність протягом певного часу.
Клас Д – фінансова діяльність свідчить про збитки й очевидно, що ні основна сума кредиту, ні відсотки по ньому не можуть бути оплачені.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
