|
Під ризиком розуміється можлива небезпека втрат, що випливає зі специфіки тих або інших явищ природи й видів діяльності людського суспільства.
Ступінь ризику - це ймовірність настання випадку втрат, а також розмір можливого збитку від нього.
Прийняття ризиків - основа банківської справи. Банки мають успіх тоді, коли прийняті ними ризики розумні, контрольовані й перебувають у межах їх фінансових можливостей і компетенції.
Банки прагнуть дістати найбільший прибуток. Але це прагнення обмежується можливістю зазнати збитків. Ризик банківської діяльності й означає ймовірність того, що фактичний прибуток банку виявиться менше запланованої, очікуваної. Чим вище очікувана прибуток, тем вище ризик. Зв'язок між прибутковістю операцій банку і його ризиком у дуже спрощеному варіанті може бути виражена прямолінійною залежністю.
Рівень ризику збільшується, якщо:
- проблеми виникають раптово й всупереч очікуванням;
- поставлені нові завдання, не відповідні до минулого досвіду банку;
- керівництво не в змозі прийняти необхідні й термінові заходи, що може привести до фінансового збитку (погіршенню можливостей одержання необхідної й\або додаткового прибутку);
- існуючий порядок діяльності банку або недосконалість законодавства заважає прийняттю деяких оптимальних для конкретної ситуації заходів.
Наслідку неправильних оцінок ризиків або відсутності можливості протиставити дійові заходи можуть бути самими неприємними аж до повного банкрутства банку.
Існують загальні причини виникнення банківських ризиків і тенденції зміни їх рівня. Разом з тим, аналізуючи ризики російських банків на сучасному етапі, важливо враховувати:
- кризовий стан економіки перехідного періоду, яке виражається не тільки падінням проведення, фінансовою нестійкістю багатьох організацій, але й знищенням ряду господарських зв'язків;
- нестійкість політичного положення;
- відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою й реально існуючою ситуацією;
У всіх випадках ризик повинен бути визначений і обмірюваний. Аналіз і оцінка ризику значною мірою засновані на систематичному статистичному методі визначення ймовірності того, що якась подія в майбутньому відбудеться. Звичайно ця ймовірність виражається у відсотках. Відповідна робота може вестися, якщо вироблені критерії ризику. Що дозволяють ранжировать альтернативні події залежно від ступеня ризику.
ПРИНЦИПИ КЛАСИФІКАЦІЇ РИЗИКІВ
Ризиком можна управляти, тобто використовувати заходи, що дозволяють деякою мірою прогнозувати настання ризикової події й вживати заходів до зниження ступеня ризику.
Ефективність організації керування ризиками багато в чому залежить отклассификации.
Під класифікацією ризику слід розуміти розподіл ризику на конкретні групи по певних ознаках для досягнення поставлених цілей.
Науково-обґрунтована класифікація ризику дозволяє чітко визначити місце кожного ризику в їхній загальній системі. Вона створює можливості для ефективного застосування відповідних методів, приймань керування ризиком. Ризиків залежно від стану кожного з перерахованих елементів.
Є безліч різних класифікацій банківських ризиків. Найцікавіші з них представлені нижче. Різнячись покладеними в їхню основу критеріями, ці класифікації ріднить те, що всі вони однозначно починають кредитний і процентний ризики основними для банків.
Класифікація №1
o кредитний (невиконання позичальником зобов'язань)
o процентний (коливання ринкових ставок)
o ринковий (падіння курсу цінних паперів)
o валютний (коливання курсів валют).
До гідностей даної класифікації слід віднести виділення найбільш проблемних зон банківських ризиків в області активних операцій, облік коливань ринкових ставок відсотка. У той же час вона ігнорує пасивні й частина активних операцій банку, організаційні й зовнішні ризики.
Класифікація №2
o кредитний;
o ризик ліквідності;
o валютний;
o процентний;
o ризик неплатоспроможності.
Ця класифікація розширює коло ризиків, що враховуються (ризики, що характеризують якість керування активами й пасивами банку, організаційні ризики). Вона пов'язана з виділенням:
- зон ризиків по видах банківських операцій;
- ризиків, пов'язаних з якістю керування активами й пасивами банку;
- ризиків фінансових послуг (організаційних).
Але й вона має недоліки: відсутність внутрішнього угруповання перерахованих видів ризиків за критеріями, покладеним у їхню основу, їх недостатня повнота.
Класифікація №3
Балансові ризики
o кредитний;
o ризик ліквідності;
o процентний;
o ризик структури капіталу;
Забалансові ризики
o по фінансових гарантіях;
o по фінансових послугах або по торгівлі фінансовими інструментами (акредитивам, опціонам);
o по інвестиційній діяльності (угодам із цінними паперами);
Ризики фінансових послуг
o операційні;
o технологічні;
o ризики інновацій;
o стратегічні;
Зовнішні ризики
o макроекономічні;
o конкурентні;
o законодавчі;
Ця класифікація відрізняється струнким підходом. У її основу лягли чотири джерела виникнення ризиків, які представлені різними, конкретними видами ризиків. До гідностей класифікації ставляться:
- виділення нових джерел ризиків (фінансових послуг, забалансових) і встановлення видів ризиків, характерних для цих зон;
- розширення переліку видів зовнішніх ризиків (конкурентні й законодавчі).
Недоліками її є: по-перше, відсутність додаткового виділення балансових ризиків на:
1) ризики по активних операціях (кредитні, валютні, розрахункові, лізингові, факторинговые, операцій із цінними паперами, касові і т.д.);
2) по депозитних операціях (термінові й до запитання);
3) якості керування активами й пасивами (ризики ліквідності, неплатоспроможності, процентний ризик);
4) адекватності капіталу банку і його структури (ризик структури капіталу, його достатності); по-друге, відсутність угруповання зовнішніх ризиків за додатковими критеріями на політичні, економічні, соціальні, регіональні ризики стихійних лих, галузеві (систематичні, пов'язані із промисловим циклом, конкурентні) ризики окремого клієнта банку (виробничі, комерційні, реалізовані, фінансові й ін.).
Ступінь банківського ризику визначається трьома поняттями: повний, помірний і низький ризики.
Повний ризик припускає втрати, рівні банківським вкладенням в операцію. Так, сумнівний або загублений кредит має повний, тобто 100тпроцентним, ризиком. Банк прибутки не одержує, перебуває в зоні неприпустимого або критичного ризику.
Помірний ризик ( до 30%) виникає при не поверненні невеликої частини основного боргу або відсотків по позичці, при втраті лише частини суми по фінансових і інших операціях банку. Ризик перебуває в зоні припустимого. Банк дістає прибуток, що дозволяє покрити допущені втрати й мати доходи.
Низький ризик - незначний ризик, що дозволяє банку не тільки покрити втрати, але й одержати високі доходи.
Та сама операція може бути пов'язана з різними ступенями ризику. Наприклад, надані кредити в одній і тій же сумі на однаковий строк двом різним клієнтам з однаковою оцінкою їх кредитоспроможності, але, проте, результати з погляду ризиків можуть виявитися зовсім різними.
Основні операції банку піддаються поточному ризику, а в окремих випадках і ризику майбутньому. З поточними ризиками зв'язані операції по видачі гарантій, акцепту перекладних векселів, продажу активів із правом регресу, операції по документарних акредитивах і ін. У той же час сама можливість одержання оплати за ці операції тільки через певний час піддає їх і майбутнім ризикам. Як правило, ризик тем вище, чим длительнее час операції.
Нарешті, ризики бувають відкриті й закриті. Відкриті ризики не піддаються або слабко піддаються попередженню й мінімізації, закриті ж, навпаки, дають для цього гарні можливості.
Також ризики можна розділити по типу банку. Від виду банку залежить характерний для нього набір ризиків. Це треба розуміти в тому розумінні, що хоча всім банкам властиві балансові й забалансові ризики, ризики фінансових послуг і зовнішні ризики, їх комбінація, основні зони, розміри й пріоритетні напрямки будуть складатися по-різному залежно від переважної спеціалізації банків, а виходить, і по-різному характеризувати кожний вид банківської діяльності.
Так, для банків, що широко займаються акумуляцією вільних коштів і їх розміщенням серед інших кредитних установ, що визначають будуть ризики по вкладних і депозитних операціях і по можливому не поверненню міжбанківських кредитів.
Стосовно до банку, чиєю визначальною спеціалізацією є інновації, будуть переважати ризики, пов'язані з довго - і середньостроковим кредитуванням нових технологій. Тому в такого банку на перше місце виходять описані раніше ризики інновацій ( як елемент ризиків фінансових послуг), а також маркетингові ризики ( пов'язані з непередбаченими утрудненнями в реалізації продукції підприємств, що впроваджують нові технології). У цьому випадку особливе значення одержують зовнішні проектні ризики, так ризик, що як окремо коштує ( пов'язаний із проектом), внутріфірмовий або корпоративний ризик (вплив проекту на загальний ризик кредитування позичальника), ринковий або портфельний ризик (географія ризику, природа ризику, відповідність банківській політиці й кредитному портфелю). При цьому, найбільший ризик несе освоєння технологічного нововведення без якісної попередньої оцінки, очікуваної економічної ефективності від його використання, тобто, якщо використання нової технології почате передчасно ( до того, як витрати на проведення наведені у відповідність із реальним рівнем ринкових цін), отсутствует або недостатній споживчий попит на нову продукцію, що не дозволяє окупити витрати, число постачальників і посередників, притягнутих для проведення й реалізації нововведення, надлишково для конкретного ринку, і т.д.
Банк, що спеціалізується на обслуговуванні зовнішньоторговельних операцій, несе в основному наступні ризики:
o економічні (ризики зміни вартості активів і пасивів через зміну курсів валют);
o перекладу (ризик відмінностей в обліку пасивів і активів в інвалютах);
o угод (ризик невизначеності вартості угоди в майбутньому в національній валюті);
o страхові;
o політичні.
Ступінь банківського ризику враховує повний, помірний і низький ризик залежно від розташування по шкалі ризиків. Ступінь банківського ризику характеризується ймовірністю події, що веде до втрати банком коштів по даній операції. Вона виражається у відсотках або певних коефіцієнтах.
Особливістю знаходження ступені банківського ризику є його індивідуальна величина, пов'язана із прийняттям на себе конкретного ризику поконкретной банківської операції. Багато в чому вона визначається суб'єктивною позицією кожного банку.
Наведена класифікація й елементи, покладені в основу економічної класифікації, мають на меті не стільки перерахування всіх видів банківських ризиків, скільки демонстрацію наявності певної системи, що дозволяє банкам не упускати окремі різновиди при визначенні сукупного розміру ризиків у комерційній і виробничій сфері.
Основним завданням регулювання ризиків є підтримка прийнятних співвідношень прибутковості з показниками безпеки й ліквідності в процесі керування активами й пасивами банку, то їсть мінімізація банківських втрат.
Ефективне управління рівнем ризику повинне вирішувати цілий ряд проблем - від відстеження (моніторингу) ризику до його вартісної оцінки.
Рівень ризику, пов'язаного з тем або іншою подією, постійно міняється через динамічний характер зовнішнього оточення банків. Це змушує банк регулярно уточнювати своє місце на ринку, давати оцінку ризику тих або інших подій, переглядати відносини із клієнтами й оцінювати якість власних активів і пасивів, отже, коректувати свою політику в області керування ризиками.
Кожний банк повинен думати про мінімізацію своїх ризиків. Це необхідно для його виживання. Мінімізація ризиків - це боротьба за зниження втрат, інакше називана керуванням ризиками. Цей процес містить у собі: передбачення ризиків, визначення їх імовірних розмірів і наслідків, розробку й реалізацію заходів щодо запобігання або мінімізації пов'язаних з ними втрат.
Усе це припускає розробку кожним банком власної стратегії керування ризиками, тобто основ політики прийняття рішень таким чином, щоб вчасно й послідовно використовувати всі можливості розвитку банку й одночасно втримувати ризики на прийнятному й керованому рівні.
Мети й завдання стратегії керування ризиками у великому ступені визначаються постійно мінливою зовнішнім економічним середовищем, у якому доводиться працювати банку. Основними ознаками зміни зовнішнього середовища в банківській справі України, в останні роки, є: наростання інфляції; ріст кількості банків і їх філій; регулювання умов конкуренції між банками з боку Центрального банку й інших державних органів; перерозподіл ризиків між банками при участі Центрального банку; розширення грошового й кредитного ринків; поява нових (нетрадиційних) видів банківських послуг; посилення конкуренції між банками, випадки поглинання великими банками дрібних конкурентів; збільшення потреби в кредитних ресурсах у результаті зміни структури росту потреби підприємств в обіговому капіталі й зміни структури фінансування убік зменшення банківської частки власного капіталу клієнтів банку; частішання банкрутств у сфері дрібного й середнього бізнесу з одночасним відхиленням від виконання вимог кредиторів: відсутність діючих гарантій по поверненню кредиту.
Банк повинен уміти вибирати такі ризики, які він може правильно оцінити і якими здатний ефективно управляти. Розв'язавши прийняти певний ризик, банк повинен бути готів управляти їм, відслідковувати його. Це вимагає володіння навичками якісної оцінки відповідних процесів.
В основу банківського керування ризиками повинні бути покладені наступні принципи:
o прогнозування можливих джерел збитків або ситуацій, здатних принести збитки, їх кількісний вимір;
o фінансування ризиків, економічне стимулювання їх зменшення;
o відповідальність і обов'язок керівників і співробітників, чіткість політики й механізмів керування ризиками;
o координируемый контроль ризиків по всіх підрозділах і службам банку, спостереження за ефективністю процедур керування ризиками.
Завершальний, найважливіший етап процесу керування ризиками - запобігання (попередження) виникнення ризиків або їх мінімізація. Відповідні способи разом зі способами відшкодування ризиків становлять утримування так званого РЕГУЛЮВАННЯ РИЗИКІВ.
ОРГАНІЗАЦІЯ КЕРУВАННЯ РИЗИКАМИ
Оскільки керування ризиками є частиною практичного менеджменту, воно вимагає постійної оцінки й переоцінки ухвалених рішень.
Найважливішими елементами систем керування ризиками є:
- чіткі й документовані принципи, правила й директиви з питань торговельної політики банку, керування ризиками, організації трудового процесу й використовуваної термінології;
- створення спеціальних груп керування ризиками, не залежних від комерційних підрозділів банку; керівник підрозділу, що відає ринковими ризиками, звітує перед головою правління банку, керівник підрозділу кредитних ризиків - перед заступником голови правління, тобто перед членами вищого керівництва банку;
- установлення лімітів ринкових і кредитних ризиків і контроль над їхнім дотриманням, а також агрегування (об'єднання) ризиків по окремих банківських продуктах, контрагентах і регіонам;
- визначення періодичності інформування керівництва банку про ризики. Як правило, така інформація представляється щодня, особливо по ринкових ризиках;
- для всіх типів ризиків створюються спеціальні нечисленні групи по керуванню, не залежні від комерційних підрозділів банку;
- усі елементи системи контролю й керування ризиками регулярно перевіряються аудиторами, що не залежать від комерційних служб банку.
Таким принципам випливає наш Центральний Банк, що зобов'язав усі комерційні банки, що мають ліцензії на здійснення операцій на фінансових ринках, організувати службу внутрішнього контролю підзвітну ЦБ, склад якої затверджується так само ЦБ.
Випливає, однак, пам'ятати, що ніяке, навіть саме зроблене керування ризиками повністю не рятує від збитків і втрат, що повинне вберегти керуючих банками від самозаспокоєності. Розробка нових, більш гнучких і зроблених моделей і методів керування ризиками повинна тривати постійно.
ОРГАНІ КЕРУВАННЯ РИЗИКАМИ
Великі банки звичайно мають два комітети з керування ризиками: кредитний комітет і комітет з керування активами й пасивами банку.
Відповідальність за реалізацію політики, розроблювальної кредитним комітетом, несе кредитний відділ. Операційний відділ, відділи цінних паперів, міжнародних кредитів і розрахунків, аналізу банківської діяльності, маркетинговий відповідають за реалізацію політики, розроблювальної комітетом з керування ризиками, пов'язаними з активами й пасивами.
До складу першого комітету звичайно входять: керівник банку (голова комітету), керівники кредитного й операційного відділів бухгалтерії, головний економіст або керівник аналітичного відділу, два або більш інших керівників банку вищого рівня.
ФУНКЦІЯМИ ДАНОГО КОМІТЕТУ Є:
o розробка й моніторинг стану політики кредитів;
o розробка політики рейтингу кредитів;
o розробка критеріїв для одержання нових кредитів;
o делегування повноважень по видачі кредитів;
o установлення обмежень на позички;
o регулярна оцінка ризику всього портфеля кредитів, у т.ч. ризику збитків по позичках, перевантаженості одного сектору, ліквідності портфеля;
o розробка політики списання неповернених позичок;
o розробка політики відстеження всіх позичок;
o розробка політики повернення ненадійних позичок;
o розробка політики заморожування кредитів;
o розробка стандартів кредитної документації;
o перегляд згоди на видачу кредиту;
o перегляд згоди на видачу кредиту;
o перегляд політики визначення вартості кредитів;
o перегляд внутрішньобанківських інструкцій відповідно до юридичних норм;
o розробка політики розширення й звуження кредитів, підвищення їх якості, у тому числі забезпечення більшої надійності, поліпшення практики страхування, надання акредитивів і гарантій, визначення величини процентної маржі;
o розробка критеріїв оцінки роботи позичкової адміністрації.
До складу другого комітету включаються: керівник банку (голова комітету), керівники операційного й кредитного відділів, головний економіст або керівник аналітичного відділу, керівники служби фінансового контролю й бухгалтерії, ще кілька керівників вищого рівня.
ФУНКЦІЯМИ ДАНОГО КОМІТЕТУ МОЖУТЬ БУТИ:
- розробка обмежень по фінансових ризиках;
- розробка процентної політики;
- розробка обмежень по валютних ризиках;
- розробка обмежень і політики по ризиках забалансових операцій;
- розробка політики ризиків, пов'язаних із цінними паперами;
- визначення основних джерел фінансування банку;
- визначення основних джерел фінансування банку;
- керування ризиками структури капіталу банку;
- контроль, за дотриманням банком законодавства відносно ризиків;
- розробка критеріїв оцінки ефективності роботи з керування активами й пасивами банку й ін.
Названі комітети повинні:
o створювати внутрішньобанківські інструкції з керування ризиками;
o визначати мети політики керування ризиками й доводити їх до відомості колективу банку;
o при необхідності делегувати повноваження по реалізації цієї політики й контролю підрозділам і окремим працівникам банку;
o розробляти обмеження й стандарти на обсяги, зони, види ризиків, методи їх оцінки й регулювання.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
