|
СОС = СК – ВА,
де СОС – власні обігові кошти
СК – власний капітал (III розділ Пасиву)
ВА – внеоборотные активи (I розділ Активу)
ОА – оборотні активи (II розділ Активу)
Якщо СК ( ОА це означає, що діяльність підприємства здійснюється повністю за власний рахунок і кошти ще залишаються.
Якщо СК ( ОА це означає, що діяльність підприємства здійснюється частково за рахунок позикового капіталу (інвестиції, кредити, заборгованість і ін.).
Якщо СК ( ОА це означає, що діяльність здійснюється повністю за власний рахунок, а на розвиток проведення в підприємства грошей немає.
Сутність і склад финих рес-в
ФиниЕ рес-сы – це денее ср-ва, имеющеся в распоряж-и хоззго суб-а. вони напрпся на розвиток
пр-ва, сод-е й розвиток об'єктів непрей сфери, потреблое, а так само можуть залишатися в резерві.
Призначені для: 1) поккки сировини, товов; 2) рабай чинності.
ПредстрТ собою капітал у нього деней формі.
Капітал – цей частина финих рес-в, а саме: гроші, пущені в оборот, що й приносять доходи від цього обороту.
Загальна форма капіталу:
Д –Т - Д1
Д – денее ср-ва авансир-е інвестором
Т – товар
Д1 – денее ср-ва, получое від продажу товоа
Д – Т – витрати інвестора на покупку товоа
Д1 – Т – виторг від продажу товоа
Д1 – Д – дохід, получой инв-м
За формою вкладення:
П\ п-й капітал – капал, влож-й у различае п\п, шляхом прямих і портфох инв-й.
Кредитний капал – це деней кап-л, предострй у кредит на умовах зворотності й платності. ВыстыТ як товар і його ціною є %. КапаЛ має свою ціну, кітоя расчит-ся:
Ц=Цс*З+Цз*З+Цп*П\100, де
Ц – ціна каппла
Цс – ціна собствбго кап-ла (сума выплачых дивид-в выплач-й прибутки по паях)
С – УВ собствбго кап-ла в загальній сумі каппла
Цз – ціна позикового каппла (сума % за получой кредит)
З – УВ позикового каппла
Цп – ціна привлечиго кап-ла (сума уплачпх штрафів і связвх з ними з-т)
П – УВ привлечиго кап-ла.
Ціна каппла – скільки треба заплатити, тобто віддати грошей за получое цієї суми кап-ла.
Поняття « ст-ть» і «структура» капіталу. Вплив структури капіталу на ст-ть фірми.
Загальна сума коштів, яку потрібно сплатити за використання певного обсягу приваблюваних на ринку капіталу фінансових ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається стттью капіталу (ціна капіталу).
Фінансові ресурси залучаються як у короткостроковому, так і в довгостроковому аспекті. З позиції фінансової стратегії поняття вартості джерела має особливу значимість, тому що саме в довгостроковому плані завжди ставиться завдання й одночасно існує можливість вибору того або іншого джерела або їх оптимальної, з позиції витрат, комбінації. Дві причини - оборотність і ризик - пояснюють появу витрат, пов'язаних із залученням капіталу. По-перше, інвестор припускає мати свою частку в доході, який одержує фінансовий реципієнт, пускаючи притягнутий капітал в оборот. По-друге, для інвестора надання коштів на довгостроковій основі досить ризиковий захід.
Ст- -ь капіталу
кількісно виражається в сложившихся в компанії відносних річних видатках по обслуговуванню своєї заборгованості перед власниками й інвесторами, тобто це відносний показник, вимірюваний у відсотках. Будь-яка компанія звичайно фінансується з декількох джерел одночасно. Відносно витрат усі джерела можна підрозділити на дві групи:
а) платні джерела (таких більшість, наприклад, за залучення кредитів і позик платяться відсотки, акціонерам платяться дивіденди, кредиторська заборгованість по товарних операціях нерідко пов'язана з відмовою від знижки, тобто теж не є безкоштовної, і т.п.)
б) безкоштовне джерела (сюди ставляться деякі види поточної кредиторської заборгованості, наприклад заборгованість по заробітній платі).
Очевидно, що витрати, пов'язані із залученням і обслуговуванням того або іншого джерела, відрізняються. Наприклад, відсотки по короткострокових і довгострокових кредитах не збігаються, ставка, пропонована банком, обумовлена ступенем фінансової залежності позичальника, різні банки пропонують різні процентні ставки; те ж саме можна сказати про облігаційні позики й акціях. Оскільки ст-ть кожного з наведених джерел коштів різна, ст-ть капіталу комерційної організації в цілому знаходять по формулі середньої арифметичної зваженої, а відповідний показник називається середньозваженої стттью капіталу.
Фінансовий менеджер повинен знати середньозважену ст-ть капіталу, а також ст-ть окремих джерел своєї компанії по наступних причинах: ст-ть власного капіталу являє собою віддачу на вкладені інвесторами в діяльність компанії ресурси, тому управлінський персонал повинен угадувати можлива зміна цін на акції залежно від зміни очікуваних значень прибутки й дивідендів; ст-ть позикових коштів асоціюється з відсотками, що сплачуються, тому потрібно вміти вибирати найкращу можливість із декількох варіантів залучення коштів; середньозважена ст-ть капіталу може використовуватися для експрес-оцінки ринкової вартості компанії (можливий і зворотний підхід); ст-ть капіталу є одним із ключових факторів при аналізі інвестиційних проектів; грамотні прогнозні оцінки вартості джерел дозволяють певною мірою мінімізувати середньозважену ст-ть капіталу й максимізувати ринкову ст-ть компанії.
Одна із ключових проблем теорії структури капіталу виражається питанням: можливо чи для компанії збільшувати свою ст-ть шляхом зміни структури джерел коштів? Відповідь на це питання дається в рамках двох підходів: а) традиційний; б) теорія МодильянинМіллера.
Послідовники традиційного підходу вважають: ст-ть капіталу залежить від його структури; з ростом частки позикового капіталу (щодо більш дешевого джерела в порівнянні із власним капіталом), середньозважена ст-ть капіталу знижується, але при досягненні деякого рівня фінансового левериджу, оскільки значно підвищується фінансовий ризик компанії; можна знайти оптимальну структуру джерел, минимизирующую WACC і, отже, максимизирующую ст-ть фірми.
У рамках теорії МодильянинМіллера затверджується саме зворотне: по-перше, ст-ть капіталу і його структура незалежні; по-друге, з ростом частки позикового капіталу повинне мати місце й зростання вартості власного капіталу, оскільки власники компанії будуть вимагати підвищення віддачі на вкладений ними капітал з метою компенсації зростаючого фінансового ризику компанії в цілому. Іншими словами, ст-ть і структуру капіталу не можна оптимізувати, неможливо й нарощувати ринкову ст-ть компанії за рахунок зміни структури довгострокових джерел.
В основі теорії МодильянинМіллера закладені ідеї арбітражних операцій по зсуву акцентів із кредитів, надаваних юридичними особами, на кредити, надавані фізичними особами через облігаційні боргові зобов'язання. Арбітраж - операція одночасного продажу й покупки аналогічних фінансових інструментів з метою одержання безризикового доходу. Найбільш типовими прикладами арбітражних операцій є наступні:
а) той самий актив має різну ціну на різних ринках капіталу;
б) на даному ринку капіталу є два близьких по своїх характеристиках активу, один з яких продається по завищеної, а другий — за заниженою ціною.
Очевидно, що, наприклад, у випадку (а) інвестор, купивши активи на одному ринку й відразу продавши їх на другому, може одержати дохід.
Сутність і склад финих рес-в
ФиниЕ рес-сы – це денее ср-ва, имеющеся в распоряж-и хоззго суб-а. вони напрпся на розвиток
пр-ва, сод-е й розвиток об'єктів непрей сфери, потреблое, а так само можуть залишатися в резерві.
Призначені для: 1) поккки сировини, товов; 2) рабай чинності.
ПредстрТ собою капітал у нього деней формі.
Капітал – цей частина финих рес-в, а саме: гроші, пущені в оборот, що й приносять доходи від цього обороту.
Загальна форма капіталу:
Д –Т - Д1
Д – денее ср-ва авансир-е інвестором
Т – товар
Д1 – денее ср-ва, получое від продажу товоа
Д – Т – витрати інвестора на покупку товоа
Д1 – Т – виторг від продажу товоа
Д1 – Д – дохід, получой инв-м
За формою вкладення:
П\ п-й капітал – капал, влож-й у различае п\п, шляхом прямих і портфох инв-й.
Кредитний капал – це деней кап-л, предострй у кредит на умовах зворотності й платності. ВыстыТ як товар і його ціною є %. КапаЛ має свою ціну, кітоя расчит-ся:
Ц=Цс*З+Цз*З+Цп*П\100, де
Ц – ціна каппла
Цс – ціна собствбго кап-ла (сума выплачых дивид-в выплач-й прибутки по паях)
С – УВ собствбго кап-ла в загальній сумі каппла
Цз – ціна позикового каппла (сума % за получой кредит)
З – УВ позикового каппла
Цп – ціна привлечиго кап-ла (сума уплачпх штрафів і связвх з ними з-т)
П – УВ привлечиго кап-ла.
Ціна каппла – скільки треба заплатити, тобто віддати грошей за получое цієї суми кап-ла.
СобствбЫй кап-л п/ пиія: постійний і перем-ый. ПеремрАя його частина зават від ф-ых рез-тов деят-сти п/п-ия. За рахунок його формрся резервний кап-л, добавбый кап, нераспррая прибуток. ДобавбЫй кап-л формир-ся в реззті переоцінки отд-х статей необоротних активів, а також за рахунок имиссионного доходу. Резер.капал форм-ся за рахунок чистого прибутку. НераспррАя прибуток – чмстая прибуток, доаая исп-ся на накоплкие им-ва п/ пиія, або напрпся на поповнення оборотних срру й др потреби. П/п испст свій статутний капал на формир-ие основого й оборого кап-ла, доыые нах-ся в пр-рє безперервного движ-ия, ухвалюючи разлзые форми в зав-сти від стадії кругообігу. ОсннОй кап-л – частина активів п/ пиія, влож-ая в оснные ср-ва, незавершзые долгоср-ые инв-ии, нематермые активи, долгосрлые ф-ые влож-ия. ОсннЫе ср-ва – ср-ва, влож-ые в оснные пр-ные фонди: алесречовинсые цінності, относнся до ср-вам праці й исппые в пр-се пр-ва в теч періоду, превышвйого 12 мес. НезавершзЫе долгоср-ые инв-ии – витрати на приобретиие обора^-ія й вложоія в незаверш-ое стррв, к-ые ще не м.б. исппны в хоз-ой деяттсти й на доыые ще не начислчся аморт-ия. НМА – активи, що не мають физзой відчутної форми. Їх приобретиие связ-но з долгосрлмі влож-ми, кругообіг доыых аналог-н кругообігу ОС. ДолгосрлЫе ф-ые влож-ия - витрати на участь на паях у вустсм кап-ле др п/ пиий; влож-ия в цінні папери різного виду на долгосрлой основі; стссть им-ва, передрго в оренду на праві фгго лізингу. Оборотний капал – частина каппла п/ пиія, влож-ая в його поточні активи. Частина оборого кап-ла на в сферу пр-ва й форм-т обороые пр-ные фонди. Др його частина наххся в сфері обращрія й обр-т фонди обращ-ия. ОбороЫе пр-ные фонди – по вещщму сода^-ію предст-т собою предмети праці, а також знаряддя праці, учитьиые в складі малоцінних і быстроизнашивсся предм-в. ОбороЫе пр-ные фонди обслужбт сферу пр-ва й повністю переносять свою стссть на ст-сть готової прдц, змінюючи первоначрую форму в теч проного циклу. Фонди обращрія хоча й неучупр-се, аленеобх дляобесп-ия ед-ва пр-ваобращ, до них отн-ся: гот.прдц на складі,тры, отгруж-ые, денные ср-ва в касі п/ пиія й на рахунках у комох банках, дебетбая задолж-сть, ср-ап у расч-х. Перебуваючи в пост-м движиії, обор-ый капал обесп-т безперебійний кругообіг сррв. При цьому происхрт постійна й закономірна зміна авансираой ст-сти ( денные ср-ва предпр-ля, доыые напр-ся на покупку срру пр-ва й раб.чинності).
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
