|
Результати в будь-якій сфері бізнесу залежать від наявності й ефективності, використання фінансових ресурсів, які прирівнюються до кровоносної системи, що забезпечує життєдіяльність підприємства. Тому турбота про фінанси є відправним моментом і кінцевим результатом діяльності будь-якого суб'єкта господарювання. В умовах ринкової економіки ці питання мають першорядне значення. Висування на перший план фінансових аспектів діяльності суб'єктів господарювання, зростання ролі фінансів є характерною рисою й тенденцією в усьому світі.
Фінанси підприємства – це економічна категорія, особливість якої укладається в сфері її дії й у властивих їй функціях. Вони функціонують у сфері матеріального проведення, де створюється сукупний суспільний продукт і національний доход.
У ході фінансування господарської діяльності підприємств виникають певні фінансові відносини, пов'язані з організацією проведення, реалізацією продукції, формуванням фінансових ресурсів, розподілом і використанням доходів.
Фінанси підприємств – це економічні відносини, що виникають у процесі формування виробничих фондів, проведення й реалізації продукції, утвору власних фінансових ресурсів, а також, залучення зовнішніх джерел фінансування, їх розподілу й використання.
По своєму втримуванню всю сукупність фінансових відносин підприємств можна систематизувати по наступних напрямках:
§ пов'язані з формуванням статутного капіталу;
§ пов'язані із проведенням і реалізацією продукції, виникненням знову створеної вартості;
§ між комерційними організаціями й підприємствами, пов'язані з емісією й розміщенням цінних паперів;
§ між господарюючим суб'єктом і його підрозділами, а також з вищою організацією;
§ між комерційними організаціями й окремими працівниками (наприклад, виплата дивідендів);
§ між господарюючими суб'єктами й фінансовою системою держави при сплаті податків і інших платежів у бюджет;
§ між господарюючими суб'єктами й банківською системою в процесі зберігання грошей у банках, одержання й погашення позичок.
Фінанси підприємства виконують три основні функції:
§ формування, підтримка оптимальної структури й нарощування виробничого потенціалу підприємства;
§ забезпечення поточної фінансово-господарчої діяльності;
§ забезпечення участі господарюючого суб'єкта в здійсненні соціальної політики.
Поняття “фінансова система” є розвитком більш загального поняття - “фінанси”. Кожна ланка фінансів певним чином пов'язане із процесом відтворення, має свої властиві йому функції. Кожна ланка фінансової системи являє собою певну сферу фінансових відносин, а фінансова система в цілому - сукупність різних сфер фінансових відносин, у процесі яких утворюються й використовуються фонди коштів. Інакше кажучи, фінансова система - система форм і методів утвору, розподілу й використання фондів коштів держави й підприємств.
Фінансова система включає наступні ланки фінансових відносин:
§ державна бюджетна система;
§ позабюджетні спеціальні фонди;
§ державний кредит;
§ фонди страхування;
§ фінанси підприємств різних форм власності.
Сучасна фінансова система держави складається із централізованих і децентралізованих фінансів.
Перші три блоки фінансових відносин ставляться до централізованих фінансів і використовуються для регулювання економіки й соціальних відносин на макро рівні. Фінансові відносини підприємств у свою чергу ставляться до децентралізованих фінансів і використовуються для регулювання й стимулювання економіки й соціальних відносин на микро рівні.
Фінанси – це сукупність економічних грошових відносин, що виникають у процесі проведення й реалізації продукції, що включають формування й використання грошових доходів, забезпечення кругообігу коштів у відтворювальному процесі, організацію взаємин з іншими підприємствами, бюджетом, банками, страховими організаціями й ін.
Виходячи із цього, фінансова робота на підприємстві, насамперед, спрямована на створення фінансових ресурсів для розвитку, з метою забезпечення росту рентабельності, інвестиційної привабливості, т. Е. поліпшення фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан – це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.
Ринкова економіка сприяє не тільки посиленню, але і якісній зміні ролі фінансового аналізу, який перетворюється в основний метод оцінки фінансового стану підприємства. Він дозволяє виявити ефективність використання ресурсів, оцінити рентабельність і фінансову стабільність господарюючого суб'єкта, установити його положення на ринку, а також кількісно виміряти ступінь ризикованості діяльності й конкурентоспроможність.
Ціль аналізу полягає не тільки й не стільки в тому, щоб установити й оцінити фінансовий стан підприємства, але ще й у тому, щоб постійно проводити роботу, спрямовану на його поліпшення.
Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретним напрямком треба вести цю роботу, дає можливість виявити найбільш важливі аспекти й найбільш слабкі позиції у фінансовому стані підприємства.
Основні завдання аналізу:
§ своєчасна й об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, установлення його «болючих крапок» і вивчення причин їх утвору;
§ пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства, його платоспроможності й фінансової стабільності;
§ розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства;
§ прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.
Оцінка фінансового стану може бути виконана з різним ступенем деталізації залежно від мети аналізу, наявної інформації, програмного, технічного й кадрового забезпечення. Найбільш доцільним є виділення процедур експрес-аналізу й поглибленого аналізу фінансового стану. Фінансовий аналіз дає можливість оцінити:
§ майновий стан підприємства;
§ ступінь підприємницького ризику;
§ достатність капіталу для поточної діяльності й довгострокових інвестицій;
§ потреба в додаткових джерелах фінансування;
§ здатність до нарощування капіталу;
§ раціональність залучення позикових коштів;
§ обґрунтованість політики розподілу й використання прибутку.
Результати фінансового аналізу дозволяють виявити вразливі місця, що вимагають особливої уваги, і розробити заходу щодо їхньої ліквідації.
Не секрет, що процес прийняття управлінських рішень більшою мірою мистецтво, чому наука. Результат виконаних формалізованих аналітичних процедур не є або, принаймні, не повинен бути єдиним критерієм для прийняття того або іншого управлінського рішення. Результати аналізу - «матеріальна основа» управлінських рішень, прийняття яких ґрунтується також на інтелекті, логіку, досвіді, особистих симпатіях і антипатіях особи, що ухвалює ці рішення.
Усе це зайвий раз свідчить про те, що фінансовий аналіз у сучасних умовах стає елементом керування, інструментом оцінки надійності потенційного партнера.
Фінансовий аналіз є частиною загального, повного аналізу господарської діяльності; якщо він заснований на даних тільки бухгалтерської звітності – зовнішній аналіз; внутрішньогосподарський аналіз може бути доповнений і іншими аспектами: аналізом ефективності авансування капіталу, аналізом взаємозв'язку витрат, обороту й прибутки й т.п.
Фінансовий аналіз діяльності підприємства включає: аналіз фінансового стану; аналіз фінансової стабільності; аналіз фінансових коефіцієнтів: аналіз ліквідності балансу; аналіз фінансових результатів, коефіцієнтів рентабельності й ділової активності.
Будь-яке підприємство змушено шукати такі управлінські рішення, які б забезпечили йому перемогу в конкурентній боротьбі й необхідні фінансові результати. Із цією метою воно вивчає ринкову кон'юнктуру, самостійно планує свою діяльність, знаходить постачальників і покупців, установлює ціни і т. Д. При цьому підприємство вступає в конкурентну боротьбу не тільки за покупців і ринки збуту, але й за кредитні ресурси комерційних банків, а також за кошти інших потенційних інвесторів. Знайти їх можна на ринку капіталів шляхом надання об'єктивної інформування про свою финансово-хозяйственной діяльності, тобто в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані фінансові результати, що показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока й імовірність одержання додаткових джерел фінансування.
Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою надання користувачам узагальненої інформації про фінансове становище й діяльності підприємства, а також змінах у його фінансовім становищі за звітний період у зручній і зрозумілій формі для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.
Сторони, зацікавлені в інформації про діяльність підприємства, можна умовно розділити на дві основні категорії: зовнішні й внутрішні користувачі.
До внутрішніх користувачів ставиться управлінський персонал підприємства. Він ухвалює різні рішення виробничого й фінансового характеру. Наприклад, на базі звітності складається фінансовий план підприємства на наступний рік, ухвалюються рішення про збільшення або зменшення обсягу реалізації, цінах продаваних товарів, напрямках інвестування ресурсів підприємства, доцільності залучення кредитів і ін. Очевидно, що для прийняття таких рішень потрібно повна, своєчасна й точна інформація, оскільки а якщо ні, то підприємство може понести більші збитки й навіть збанкрутувати.
Крім того, фінансова звітність є сполучною ланкою між підприємством і його зовнішнім середовищем. Метою вистави підприємством звітності зовнішнім користувачам в умовах ринку є, насамперед, одержання додаткових ресурсів на фінансових ринках. Таким чином, того, що презентовано у фінансовій звітності, залежить майбутнє підприємства. Відповідальність за забезпечення ефективного зв'язку між підприємством і фінансовими ринками несуть фінансові менеджери вищої управлінської ланки підприємства. Тому для них фінансова звітність важлива й тому, що вони повинні знати, яку інформацію одержать зовнішні користувачі, і як вона вплине на прийняті ними рішення. Це не виходить, що менеджери не мають у своєму розпорядженні додаткової внутрішньої інформації про діяльність підприємства, на відміну від зовнішніх користувачів, для яких фінансова звітність у багатьох випадках є основним джерелом інформації. Але, оскільки рішення зовнішніх користувачів за інших рівних умов ухвалюються на основі обмеженого кола показників фінансової звітності, саме ці показники перебувають у центрі уваги фінансового аналітика і є завершальною крапкою в ході оцінки впливу прийнятих управлінських рішень на фінансове становище підприємства.
Серед зовнішніх користувачів фінансової звітності виділяються дві групи: користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності компанії, і користувачі, опосередковано зацікавлені в ній.
До першої групи ставляться: власники підприємства (нинішні й потенційні); кредитори (нинішні й потенційні); постачальники й покупці; держава; компанії, що служать.
Друга група користувачів зовнішньої фінансової звітності — це ті юридичні й фізичні особи, кому вивчення звітності необхідно для захисту інтересів першої групи користувачів. У цю групу входять: аудиторські служби; консультанти по фінансових питаннях; біржі цінних паперів;, що реєструють і інші державні органі; законодавчі органі; юристи; преса й інформаційні агентства; торгово-виробничі асоціації; профспілки.
В умовах ринкової економіки бухгалтерська звітність господарюючих суб'єктів стає основним коштом комунікації й найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу.
Узагальнено найбільш важливі показники фінансових результатів діяльності підприємства представлені у формі № 2 річної й квартальної бухгалтерської звітності.
До них ставляться: прибуток (збиток) від реалізації; прибуток (збиток) від фінансово - господарської діяльності; прибуток (збиток) звітного періоду; нерозподілений прибуток (збиток) звітного періоду. Безпосередньо за даними форми № 2 можуть бути розраховані також наступні показники фінансових результатів: прибуток (збиток) від іншої реалізації (основних коштів і іншого майна); прибуток (збиток) від позареалізаційної діяльності; прибуток, що залишається в розпорядженні організації після сплати податку на прибуток і інших платежів ( чистий прибуток); брутто-прибуток (валовий прибуток) від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг. У формі № 2 по всіх перерахованих показниках приводяться також порівнянні дані за аналогічний період минулого роки.
Будь-яке підприємство тією чи іншою мірою постійно потребує додаткових джерел фінансування. Знайти їх можна на ринку капіталів, залучаючи потенційних інвесторів і кредиторів шляхом об'єктивного інформування їх про свою фінансово- господарської діяльності, тобто в основному за допомогою фінансової звітності. Наскільки привабливі опубліковані фінансові результати, що показують поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, настільки висока й імовірність одержання додаткових джерел фінансування.
Основна вимога до інформації, представленої у звітності укладається в тому, щоб вона була корисної для користувачів, т. Е. щоб цю інформацію можна було використовувати для прийняття обґрунтованих ділових рішень.
Інформація повинна відповідати відповідним до критеріїв:
§ доречність означає, що дана інформація значима й впливає на рішення, прийняте користувачем. Інформація вважається також доречної, якщо вона забезпечує можливість перспективного й ретроспективного аналізу;
§ вірогідність інформації визначається її правдивістю, переваги економічного втримування над юридичною формою, можливістю перевірки й документальною обґрунтованістю;
§ інформація вважається правдивої, якщо вона не містить помилок і упереджених оцінок, а також не фальсифікує подій господарського життя;
§ нейтральність припускає, що фінансова звітність не робить акценту на задоволення інтересів однієї групи користувачів загальної звітності на шкоду іншої;
§ зрозумілість означає, що користувачі можуть зрозуміти втримування звітності без спеціальної професійної підготовки;
§ порівнянність вимагає, щоб дані про діяльності підприємства були порівнянні з аналогічною інформацією про діяльність інших фірм.
Бухгалтерська звітність організацій, за винятком звітності бюджетних організацій, складається з:
§ бухгалтерського балансу;
§ звіту про прибутки й збитки;
§ додатків до них, передбачених нормативними актами;
§ аудиторського висновку, що підтверджує вірогідність бухгалтерської звітності, якщо вона у відповідності й Федеральним законом підлягає обов'язковому аудитові.
Під методом фінансового аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому становленні й розвитку.
До характерних рис методу ставляться: використання системи показників, виявлення й зміна взаємозв'язки між ними.
У процесі фінансового аналізу застосовується ряд спеціальних способів і приймань.
По втримуванню процесу керування виділяють: перспективний (прогнозний, попередній) аналіз, оперативний аналіз, що тече (ретроспективний) аналіз за підсумками діяльності за той або інший період.
Поточний (ретроспективний) аналіз базується на бухгалтерській і статичній звітності й дозволяє оцінити роботу об'єднань, підприємств і їх підрозділів за місяць, квартал і рік наростаючим підсумком.
Головне завдання поточного аналізу – об'єктивна оцінка результатів комерційної діяльності, комплексне виявлення наявних резервів, мобілізація їх, досягнення повної відповідності матеріального й морального стимулювання за результатами праці і якості роботи.
Поточний аналіз здійснюється під час підведення підсумків господарської діяльності, результати використовуються для вирішення проблем керування.
Особливість методики поточного аналізу полягає в тому, що фактичні результати діяльності оцінюються в порівнянні із планом і даними попередніх аналізованому періоду. У цьому виді аналізу є істотний недолік – виявлені резерви назавжди загублені можливості росту ефективності проведення, т. К. ставляться до минулого періоду.
Поточний аналіз – найбільш повний аналіз фінансової діяльності, що вбирає в себе результати оперативного аналізу й службовець базою перспективного аналізу.
Оперативний аналіз наближений у часі до моменту здійснення господарських операцій. Він ґрунтується на даних первинного (бухгалтерського й статичного) обліку. Оперативний аналіз являє собою систему повсякденного вивчення виконання планових завдань із метою швидкого втручання в процес проведення й забезпечення ефективності функціонування підприємства.
Оперативний аналіз проводять звичайно по наступних групах показників: відвантаження й реалізація продукції; використання робочої чинності, виробничого встаткування й матеріальних ресурсів: собівартість; прибуток і рентабельність; платоспроможність. При оперативному аналізі проводиться дослідження натуральних показників, у розрахунках допускається відносна неточність т. К. немає завершеного процесу.
Перспективним аналізом називають аналіз результатів господарської діяльності з метою визначення їх можливих значень у майбутньому.
Розкриваючи картину майбутнього, перспективний аналіз забезпечує керуючому рішення завдань стратегічного керування.
У практичних методиках і дослідженнях завдання перспективного аналізу конкретизуються по: об'єктам аналізу; показникам діяльності; найкраще обґрунтування перспективних планів.
Перспективний аналіз як розвідка будущего й науково-аналітична основа перспективного плану тісно замикається із прогнозуванням, і такий аналіз називають прогнозним.
Способи застосування фінансового аналізу можна умовно підрозділити на дві групи: традиційні й математичні.
До першої групи ставляться: використання абсолютних, відносних і середніх величин; приймання порівняння, відомості й угруповання, приймання ланцюгових підстановок.
Приймання порівняння укладається в складанні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями й з показниками попереднього періоду.
Приймання відомості й угруповання укладається в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці.
Приймання ланцюгових підстановок
застосовується для розрахунків величини впливу факторів загалом, комплексі їх впливу на рівень сукупного фінансового показника. Сутність приймань коштовних підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожний звітний показник базисним, усі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовий показник.
Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних методів:
§ горизонтальний (тимчасовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;
§ вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;
§ трендовый аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;
§ аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;
§ порівняльний (просторовий) аналіз – це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів, із середньогалузевими й середніми господарськими даними;
§ факторний аналіз – аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастических приймань дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (властиво аналіз), коли дроблять на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.
Усі перераховані вище методи аналізу ставляться до формалізованих методів аналізу. Однак існують і неформалізовані методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічні, морфологічні й т. П., вони засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні.
У цей час практично неможливе відокремити приймання й методи якої-небудь науки як властиві винятково їй. Так і у фінансовому аналізі застосовуються різні методи й приймання, раніше не використовувані в ньому.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
