|
Будь-який бізнес починається з постановки питань:
1) які повинні бути величина й оптимальний склад активів компанії, що дозволяють досягтися поставлені цілі;
2) де знайти джерела для фінансування активів;
3) як організувати поточні й перспективне керування фінансовою діяльністю, що забезпечує платоспроможність і фінансову стабільність компанії.
Вирішуються ці питання в рамках керування фінансами п/п.
П/п – це самостійний господарюючий суб'єкт, що володіє правами юридичної особи, що провадить продукцію (РУ), що займається різними видами підприємницькою діяльністю, метою якої є здобування прибутку й збільшення капіталу на основі забезпечення суспільних потреб.
У процесі підприємницької діяльності в п/п, організацій виникають фінансові відносини пов'язані з організацією проведення й реалізацією продукції, формуванням фінансових ресурсів і здійсненням інвестиційної діяльності.
Матеріальною основою фінансових відносин є рух грошових потоків.
Фінанси п/п – це економічні відносини виникаючі в результаті рухи грошей, що й утворюються на цій основі грошових потоків пов'язаних з функціонуванням створюваних на п/п грошових фондів.
Фінанси п/п – це грошові відносини виникаючі в процесі господарської діяльності п/п і пов'язані з формуванням основного й обігового капіталів, фондів коштів п/п і їх використання.
Усі фінансові відносини п/п можна згрупувати по наступних напрямках:
1) між його засновниками; виникають у момент створення п/п із приводу формування статутного капіталу (КК) (акціонерного або складового), а так само із приводу розподілу й використання прибутку. За підсумками звітного фінансового року проводиться загальні збори акціонерів ( для ТОВ вищим органом керування є збори учасників), яка затверджує річний бухгалтерський баланс п/п, звіт про прибутки й збитки, порядок розподілу й використання чистому прибутку (НП) п/п.
2) з іншими організаціями й п/п (партнерами по бізнесу); включають відносини з постачальниками, покупцями, транспортними, торговельними, будівельно-монтажними організаціями і т.д. Це сама більша за обсягом грошових платежів група фінансових відносин, які регулюються відповідно до ГК, договорами, укладеними між п/п і його контрагентами, де передбачається розділ: відповідальність сторін за невиконання договірних умов, форми розрахунків, умови оплати й ін. фінансові аспекти договірної угоди.
3) між п/п і його структурними підрозділами: філіями, відділеннями, додатковими офісами, представництвами, цехами, відділами і т.д.; пов'язані з фінансуванням видатків, розподілом прибутку отриманої філіями і т.д. Т. е. визначається рівень економічної самостійності й фінансові повноваження структурних підрозділів. Ці фінансові відносини регулюються положенням « Про філію» (структурному підрозділі), дорученням (генеральної) на здійснення діяльності й ін. локальними нормативними актами п/п.
4) між п/п і його працівниками; стосуються виплати заробітної плати (ЗП), премій, соціальних виплат і т.д., регулюються ці фінансові відносини колективним договором (який укладається щорічно між адміністрацією п/п, колективом працівників і профспілковою організацією), і трудовою угодою (договір, контракт), що укладається адміністрацією п/п із працівником прийнятим на роботу на умовах наймання.
5) між п/п і його вищою організацією усередині фінансово-промислових груп, холдингу з асоціаціями, членами яких є п/п; це група фінансових відносин пов'язана із внутрішньогалузевим перераспредлением коштів, виникає при формуванні, распредлении й використанні централізованих цільових грошових фондів і резервів на фінансування цільових галузевих програм і підтримку розвитку п/п вхідних у фінансово-промислову групу або асоціацію.
6) з фінансово-кредитною системою (бюджетами, позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями, інвестиційними фондами); виникає при сплаті податків, ін. обов'язкових платежів у бюджети всіх рівнів, формуванні позабюджетних фондів, одержання асигнувань із бюджету, при розрахунково-касовім обслуговуванні в КБ, при страхуванні підприємницьких, комерційних ризиків, майна, при емісії й розміщенні акцій.
Суб'єктами фінансових відносин виступають юр. особи й громадяни, згідно зі ст. 48 ГК:
юр. особою зізнається організація, яка має у власності, господарськім веденні або оперативнім керуванні відособлене майно, відповідає цим майном за своїми обов'язками, може від свого імені здобувати й здійснювати майнові й особисті немайнові права, мати обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, має самостійний баланс і розрахунковий рахунок у банку.
Залежно від мети створення й діяльності (ст. 50 ГК) юр. особи підрозділяються на:
- некомерційні організації.
Основна мета комерційної організації зводиться до одержання прибутку з наступним її розподілом серед учасників.
Метою некомерційної організації є, як правило, рішення соціальних завдань і кредитування соціальних послуг, при цьому якщо організація веде підприємницьку діяльність, тобто надає послуги на платній основі, те отриманий прибуток не розподіляється між учасниками, а використовується на розвиток з метою досягнення соціальних і інших суспільно корисних функцій.
Некомерційні організації фінансуються в основному з бюджету, а так само можуть мати комерційні доходи, які використовуються строго у відповідності з кошторисом на меті розвитку організації, комерційні організації (які іменуються також п/п) функціонують за рахунок власних коштів, у т.ч. за рахунок прибутку.
Фінанси організацій можна об'єднати в наступні групи:
1) фінанси п/п функціонуючих на комерційній основі;
2) фінанси організацій, що перебувають на кошторисно-бюджетнім фінансуванні (фінанси некомерційних організацій);
3) фінанси громадських організацій і суспільних рухів;
4) фінанси домашніх господарств (громадян).
Сутність фінансів організацій укладається в тому, що вони є основною ланкою всієї фінансової системи (ф/с) держави, становить основу ф/с країни, тому від стабільності й фінансового становища п/п – суб'єктів господарської діяльності залежить стабільність усієї ф/с країни.
Функції фінансів п/п:
1) розподільна пов'язана з кінцевими результатами діяльності п/п і передбачає розподіл виторгу від реалізації продукції, тобто об'єктом розподілу виступають доходи п/п (виторг), які направляються в першу чергу на відшкодування виробничих витрат п/п, далі доходи розподіляються між бюджетом, позабюджетними фондами й п/п (сплата непрямих податків – ПДВ, акцизи, сплата ЕСН, податку на майно, земельного податку, податку на прибуток, якщо формується прибуток на п/п) частина, що й залишився, доходів використовується на формування грошових фондів і резервів п/п.
2) контрольна укладається в здійсненні фінансового контролю над акумуляцією розподілу й використанням фінансових ресурсів, поширюється на фінансову діяльність комерційних і некомерційних організацій.
Фінансовий контроль стосується виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом і позабюджетними фондами, цільового використання бюджетних асигнувань і комерційних доходів відповідно до затвердженого кошторису, так само фінансовому контролю підлягає дотримання встановлених нормативно-правовими актами правил здійснення фінансових операцій. і зберігання коштів.
Фінансовий контроль покликано виявляти порушення фінансової дисципліни, їх усувати, запобігати їхнім повторенням, а так само припиняти факти навмисного порушення фінансового законодавства, зловживань і розкрадань товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) і коштів.
В умовах ринкової економіки (РЭ) значно підвищується роль фінансів в управлінні діяльності п/п, у якості інформаційного забезпечення керування фінансами п/п служить бухгалтерська звітність, що характеризує майнове й фінансове становище компанії, для аналізу й фінансової оцінки особливе значення мають:
1) бухгалтерський баланс (форма № 1);
2) звіт про прибутки й збитки (форма № 2);
3) звіт про зміни (русі) капіталу (форма № 3);
4) звіт про рух грошових коштів (форма № 4);
5) додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5).
Крім цих форм у річний звіт п/п входить:
- підсумкова частина аудиторського висновку ( для тих п/п, для яких щорічний аудит обов'язковий);
- спеціальні форми звітності (звіт по праці, звіт по ЗП).
До складу квартальної звітності, як правило, входить форма №1 і №2.
Організаційна структура керування фінансами залежить від розмірів компанії й видів її діяльності. Для великої компанії характерне відокремлення спеціальної служби, що включає: бухгалтерію, фінансовий відділ, планово-економічний відділ, сектор оподатковування, відділ внутрішнього контролю і т.д. керований фінансовим директором.
У невеликих компаніях роль фінансового директора звичайно виконує гл. бухгалтер і вся фінансова робота зосереджена в бухгалтерії.
Організація фінансів п/п будується на наступних принципах:
1) принцип господарської самостійності припускає, що п/п самостійно незалежно від організаційно-правової форми власності визначає свою економічну діяльність, напрямки вкладень коштів з метою одержання прибутку. Напрямок діяльності передбачаються статутом п/п.
2) принцип самооплатності й самофінансуванні означає не тільки покриття власності, доходами всіх поточних витрат п/п, але й у наступному одержанні прибутки, який є основним джерелом фінансування й розвитку й розширення діяльності компанії.
3) принцип матеріальної відповідальності означає певну систему відповідальності за ведення й результати діяльності п/п відповідно до російського законодавства, п/ пяям, що порушують договірні зобов'язання (строки, якість, умови поставки), розрахункову й платіжну дисципліну (несвоєчасні платежі за поставлену продукцію, несвоєчасну сплату податкових зборів), що допускають несвоєчасне повернення банківських кредитів, погашення векселів, порушення податкового законодавства – залучаються до фінансової відповідальності у вигляді накладення фінансових санкцій (пені, штрафи, неустойки), за несвоєчасне виконання фінансових зобов'язань, відповідно до ГК, передбачаються майнова відповідальність п/п, відповідальність посадових осіб п/п, з вини яких допущені порушення, у випадку виявлення великих або особливо великих порушень посадові особи п/п можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності відповідно до КК.
Незнання, нерозуміння фінансового законодавства не звільняє посадову особу від відповідальності.
У випадку неефективної діяльності до п/п можуть бути застосована процедура банкрутства відповідно до ФЗ « Про неспроможність (банкрутстві) п/п».
4) принцип зацікавленості в результатах діяльності визначається основною метою підприємницької діяльності – одержання прибутку, відповідно засновники п/п зацікавлені надалі розвитку компанії з метою одержання максимального прибутку, а працівники працюючі по найманню зацікавлені в оплаті праці не тільки у вигляді заробітної плати, але й у виплаті премій, винагород за підсумками роботи за рік, матеріальної допомоги і т.д.
5) принцип формування фінансових резервів пов'язаний з необхідністю формування фінансових резервів для забезпечення підприємницької діяльності, яка сполучена з різними ризиками (комерційними, фінансовими й ін.). Для відшкодування збитків або можливої упущеної економічної вигоди зважаючи на обставини виниклим не з вини п/п, у зв'язку з непередбаченими видатками, з настанням форсомажорних подій. Кошту фінансових резервів використовуються для покриття зазначених збитків.
6) принцип плановості й прогнозування передбачає формування фінансового плану п/п і прогнозування поточної діяльності п/п на майбутній рік (поточне фінансове планування). Для конкретизації річного фінансового плану й ін. економічних показників діяльності розробляються оперативні фінансові плани (на квартал, місяць, декади).
Довгострокове фінансове планування здійснюється на 3 року й складається бізнес-план розвитку компанії.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
