|
Аналіз фінансової стабільності - аналіз стану рахунків підприємства на предмет його платоспроможності. Аналіз стабільності підприємства проводиться на основі побудови балансу неплатоспроможності, який містить у собі показники, що характеризують загальну величину неплатежів, причини неплатежів і джерела коштів, що послабляють фінансову напруженість.
Ціль аналізу фінансової стабільності
- оцінити здатність підприємства погашати свої зобов'язання й зберігати права володіння підприємством у довгостроковій перспективі.
Здатність підприємства погашати зобов'язання в довгостроковій перспективі визначається співвідношенням власних і позикових коштів і їх структурою.
Інтегральним показником, що характеризують фінансову стабільність організації, є коефіцієнт автономії.
Коефіцієнт автономії порівнює власний і позиковий капітал організації.
Для фінансово стійкого підприємства коефіцієнт автономії повинен бути більше одиниці. З економічної точки зору це означає, що у випадку якщо кредитори зажадають свої кошти одночасно, підприємство, реалізувавши активи, зможе розплатитися по зобов'язаннях і зберегти за собою права володіння підприємством.
Можливості підприємства відповідати по зобов'язаннях прямо залежать від структури активів, точніше, від ступеня ліквідності активів. У зв'язку із цим рекомендується розрахунковим шляхом визначати коефіцієнт автономії, припустимий для даної конкретної організації.
Методика розрахунків показника автономії, припустимого для підприємства, ґрунтується на загальновідомому економічному принципі: для забезпечення фінансової стабільності необхідно, щоб за рахунок власних коштів була профінансована найменш ліквідна частина активів. До найменш ліквідної частини активів у класичному випадку ставляться основні кошти, запаси матеріалів і незавершене проведення. Для різних підприємств і організацій склад найменш ліквідної частини активів може змінюватися.
Для оцінки структури джерел фінансування нарівні з коефіцієнтом автономії використовується коефіцієнт платоспроможності.
Коефіцієнт платоспроможності визначає частку власного капіталу в загальних джерелах фінансування організації.
Призначення коефіцієнтів автономії
й платоспроможності однаково - оцінити частку власного капіталу в структурі джерел фінансування. При характеристиці фінансової стабільності організації досить розрахувати один з них.
Для фінансово стійкого підприємства коефіцієнт платоспроможності повинен бути більше 0,5.
При проведенні аналізу фінансової стабільності організації можуть бути використані наступні показники.
Коефіцієнт іммобілізації
розраховується як співвідношення постійних і поточних активів. Даний показник відображає ступінь ліквідності активів і тим самим можливість відповідати по поточних зобов'язаннях у майбутньому.
Значення коефіцієнта іммобілізації багато в чому визначається галузевою специфікою організації. Статистична база рекомендованих значень у цей час отсутствует. У загальному можна сказати, що чим нижче значення коефіцієнта, тим більше частка ліквідних активів у майні організації й тем вище можливості організації відповідати по поточних зобов'язаннях.
Коефіцієнт маневреності показує, яка частина власного капіталу вкладена в найбільш маневрену (мобільну) частина активів.
Частка власних джерел фінансування поточних активів показує, яка частина поточних активів утворена за рахунок власного капіталу.
Коефіцієнт забезпеченості запасів власними джерелами фінансування характеризує ступінь покриття запасів і витрат (незавершеного проведення й авансів постачальникам) власними джерелами фінансування.
Ліквідність балансу – це можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку й погасити свої платіжні зобов'язання, т. Е. це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства, його активами, строк перетворення яких у готівку відповідає строку погашення платіжних зобов'язань.
Ліквідність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів до величини короткострокових довгострокових зобов'язань.
Ліквідність балансу припускає вишукування платіжних коштів тільки за рахунок внутрішніх джерел.
Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність.
Аналіз ліквідності балансу укладається в порівнянні коштів по активу, згрупованих по ступеню убутної ліквідності з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються по ступеню терміновості їх погашення.
Усі активи діляться на чотири групи:
§ найбільш ліквідні активи (абсолютно ліквідні активи): по балансу два рядки кошти й короткострокові фінансові вкладення;
§ швидко реалізовані активи (легко реалізовані активи): по балансу дебіторська заборгованість менш 12 місяців ( крім товарів відвантажених і готової продукції);
§ повільно реалізовані активи: по балансу дебіторська заборгованість більш 12 місяців, ПДВ, довгострокові фінансові вкладення, інші оборотні активи, запаси, за винятком видатків майбутніх періодів;
§ важко реалізовані активи: по балансу внеоборотные активи за винятком довгострокових фінансових вкладень.
Відповідно всі зобов'язання підприємства діляться на чотири групи:
§ термінові зобов'язання, строк погашення в плині одного місяця (прострочена кредитна заборгованість, а так само кредити банків і кредитні заборгованості строки погашення яких настали, заборгованість перед бюджетом), у зв'язку з тим, що термінові зобов'язання окремим рядком не виділяються, їх розглядають разом з короткостроковими зобов'язаннями;
§ короткострокові зобов'язання, строк погашення в плині одного року: по балансу 5 розділ за винятком доходів майбутніх періодів і резервів майбутніх видатків;
§ довгострокові зобов'язання, строк погашення більш одного року: по балансу 5 розділ;
§ постійні пасиви – це величина власного капіталу: по балансу 3 розділ і дві статті з 5 розділу (доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх видатків).
Умовою ліквідності балансу є наступні нерівності:
§ найбільш ліквідні активи ≥ термінові зобов'язання;
§ швидко реалізовані активи ≥ короткострокові зобов'язання;
§ повільно реалізовані активи ≥ довгострокові зобов'язання;
§ важко реалізовані активи ≤ постійні пасиви.
Платоспроможність – можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов'язання.
Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стабільності.
Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки й прогнозування фінансової діяльності, але й для зовнішніх інвесторів.
Оцінка платоспроможності зовнішніми інвесторами здійснюється на основі характеристики ліквідності поточного аналізу.
Ліквідність підприємства – це більш загальне поняття чому ліквідність балансу, т. К. ліквідність балансу припускає вишукування коштів за рахунок внутрішніх джерел, а ліквідність підприємства припускає залучення позикових коштів з боку. Якщо в нього є відповідний імідж у діловому світі й має певний рівень інвестиційної привабливості.
Ліквідність балансу є основою платоспроможності підприємства, т. Е. це спосіб підтримки платоспроможності, але в теж час якщо підприємства має високий імідж і постійно є платоспроможним, то йому легше підтримувати свою ліквідність.
Для оцінки платоспроможності в короткостроковій перспективі розраховують коефіцієнти ліквідності для цього короткострокові зобов'язання порівнюють із ліквідними активами, причому ліквідні активи беруть із наростаючим підсумком.
Оцінку ймовірності банкрутства можна проводити за допомогою фінансового аналізу, тому що саме він дозволяє з'ясувати, у чому укладається конкретна «хвороба» економіки підприємства – боржника й що потрібно робити, щоб від неї вилікувати. Саме він має у своєму розпорядженні широкий арсенал коштів по прогнозуванню можливого банкрутства підприємства й дає можливість завчасно продумати й реалізовувати заходу щодо виходу підприємства із кризової ситуації.
Універсальний рецепт від будь-якого банкрутства – це проведення систематичного фінансового аналізу підприємства для оцінки можливого банкрутства.
Банкрутство підприємства – нове явище для сучасної російської економіки, що освоює ринкові відносини. У дореволюційній України існувало більш століття законодавство про неспроможність, але традиції застосування процедури банкрутства практично втрачені. Вітчизняна економіка містить чимало передумов для банкрутства або неспроможності господарюючих суб'єктів. У цей час розробляється й удосконалюється нормативна база в цій області.
В Украиныс 1 березня 1993 р. уведений у дію Закон « Про неспроможність (банкрутстві) підприємств» від 19 листопада 1992 р.№ 3929-1. Згідно із законом, під неспроможністю (банкрутством) підприємства розуміється нездатність задовольняти вимоги кредиторів по оплаті товарів (робіт, послуг), включаючи нездатність забезпечити обов'язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди у зв'язку з перевищенням зобов'язань боржника над його майном або у зв'язку з незадовільною структурою балансу боржника.
Незадовільна структура балансу – такий стан майна й зобов'язань боржника, коли за рахунок майна не може бути забезпечене своєчасне виконання зобов'язань перед кредиторами у зв'язку з недостатнім ступенем ліквідності майна боржника. При цьому загальна вартість майна може бути дорівнює загальній сумі зобов'язань боржника або перевищувати його.
У якості основних причин виникнення стану банкрутства можна привести наступні:
1.Об'єктивні причини, що створюють умови господарювання:
- недосконалість фінансової, грошової, кредитної, податкової систем, нормативної й законодавчої бази реформування економіки;
- досить високий рівень інфляції.
2.Суб'єктивні причини, що ставляться безпосередньо до господарювання:
- невміння передбачити банкрутство й уникнути його в майбутньому;
- зниження обсягів продажів через погане вивчення попиту, відсутності збутової мережі, реклами;
- зниження обсягу виробництва;
- зниження якості й ціни продукції;
- наближення цін на деякі види продукції до цін на аналогічні, але більш високоякісні імпортні;
- невиправдано високі витрати;
- низька рентабельність продукції;
- занадто великий цикл проведення;
- більші борги, взаємні неплатежі.
У якості перших сигналів банкрутства, що насувається, можна розглядати затримки з наданням фінансової звітності, тому що вони можливо свідчать про роботу фінансових служб, а також різкі зміни в структурі балансу й звіту про фінансові результати.
Рішення про неспроможність (банкрутстві) підприємств ухвалюються:
- у добровільному порядку самим підприємством:
- за висновком арбітражного суду;
- Федеральною службою України по справах про неспроможність і фінансовому оздоровленню.
Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності й коефіцієнта забезпеченості власними коштами.
Структура балансу підприємства зізнається незадовільної, а підприємство - неплатоспроможним, якщо виконується одна з наступних умов:
1.Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менш 2;
2.Коефіцієнт забезпеченості власними коштами – менш 0,1.
Визнання підприємства неплатоспроможним не означає визнання його неспроможним, не спричиняє настання цивільно-правової відповідальності власника. Це лише зафіксоване органом ФУДК стан фінансової нестійкості, спрямоване на забезпечення оперативного контролю над фінансовим становищем підприємства й завчасного здійснення запобіжний заходів щодо неспроможності, а також для стимулювання підприємства до самостійного виходу із кризового стану.
На аналізованому підприємства на кінець звітного періоду коефіцієнт поточної ліквідності склав 1,31, що нижче значення 2,
а коефіцієнт забезпеченості власними коштами - 0,22, що вище показника 0,1. Але аналізоване підприємство не можна визнати неспроможним і неплатоспроможним тому що коефіцієнт покриття є дуже укрупненим показником у якім не враховується ступінь ліквідності окремих елементів обігового капіталу, а всі інші показники, розраховані при проведенні фінансового аналізу, характеризують:
- фінансове становище підприємства як стійке;
- баланс підприємства як ліквідний.
Notice: Undefined variable: n in /var/www/admin/data/www/studik.lviv.ua/templates/default/template.php on line 112
|
